Здавалось би єдиноборства та жінки – поняття несумісні. Тим більше, якщо це контактні види бойових мистецтв.

Як може жінка займатись бойовими видами спорту,особливо такими, як кік-боксинг або бокс? Не пасує ж ходити з синцями та поламаним носом?Та й жіночний вигляд втратиться… Насправді жінки, які займаються цим видом спорту чудово виглядають і серед них є чимало красунь. Про одну із них – красуню, спортсменку,активістку – далі в ексклюзивному інтерв’ю tv-news.dp.ua.

Тендітна та жіночна Людмила Гаймур працює заступником начальника відділу в Павлоградському центрі з надання безоплатної правової допомоги. Каже, що робота її подобається. Вона має чудову сім’ю: чоловіка та двійко дітей. А у вільний від роботи час двічі на тиждень спішить на тренування із контактних єдиноборств, куди входить тайський бокс, кікбоксинг, лайт татамі, ринг континуум та інші. І дивлячись на неї, розумієш, що бокс не псує жіночність та привабливість. Нещодавно вона повернулась зі світових змагань із єдиноборств, що проходили у Великобританії. Україна із цих змагань привезла 13 золотих медалей. А Дніпропетровщина посіла перше місце.
Це її перша участь у світових змаганнях.

- Як давно ви займаєтесь цим видом спорту і чому саме єдиноборства?

- Після перерви я займають уже три роки. Саме цим видом спорту я почала займатись із 13 років. А до цього два роки займалась рок- н-ролом. Мама хотіла, щоб я танцювала. А якось, гуляючи із однолітками у дворі , один із хлопчиків сказав, що іде на тренування, я його запитала на яке і чи можна мені піти із ним. Він сказав, що можна . І коли я прийшла у спортзал, то тренер подивився і запитав: «А ти чого сидиш?». Я кажу, що подивитись прийшла. А він мовляв нічого не знаю, ставай у і вперед. Мені сподобалось. І з того самого дня я почала активно займатись єдиноборствами. Була,правда, перерва – сім’я, діти. Але потім я знову повернулась у спорт і уже три роки займають змішаними єдиноборствами.

- Як до цього відноситься сім’я?

- У мене двоє дітей, чудовий чоловік, котрий спочатку опирався, казав навіщо це потрібно , потім був не проти, аби так для свого задоволення займалась. Перші 6 місяців він думав, що це якась чергова забаганка, що все пройде. Каже, ну добре півроку потерпимо. А через півроку я уже почала виступати. Він побачив, що в мене є успіхи у цій справі і що мені це подобається, і змирився. Донька прийшла подивилась і вирішила, що це не для неї. Вона схожа на татка, спокійніша. Син займався ушу , потім перейшов у футбол. Дома ми з ним спарингуємо. Він набагато шустріший мами. Думаю, що для хлопчика це потрібно. Потрібно вміти за себе постояти і захиститись при потребі.

- Як відносяться на роботі до таких захоплень? Адже поїздки на змагання займають і робочий час?

- На тренування я ходжу у неробочий час. Вони проходять через день по півтори, дві години із двома вихідними. Перед змаганнями частіше. У Центрі з надання правової допомоги я працюю із 2015 року заступником начальника відділу правової інформації та консультації. Мій керівник, Оксана Косоног, із розумінням відноситься до моїх захоплень . Вона відпустила мене на змагання і навіть допомогла з поїздкою на чемпіонат.

- Жінка і… бокс…Як це суміщається? Чи не заважає це бути жіночною? Чи не стає жінка більш агресивною?

- Це не заважає бути жіночною, навпаки це розвиває гнучкість, пластичність . Жіночність при цьому лише підкреслюється. Це моє хобі , моє покликання. Я вважаю, що у наш неспокійний час, кожен повинен вміти себе захистити. Окрім цього заняття з кік-боксингу для жінок-це чудовий спосіб викинути стрес та негативні емоціі,що накопичились на роботі та вдома. Характер міняє. Інколи відчуваєш , якусь таку силу і думаєш, що ти можеш це зробити, але потім розумієш, що із чоловіком потрібно завжди почувати себе жінкою. Не можна входити з ним у рівність, бо все рівно він сильніший, мужніший. Хоча молоді спортсменки часто бувають агресивними, жорсткими. Із ними працюють психологи і говорять про те, що вони завжди мають залишатись жінками, жіночними, щоб енергію направляли в потрібне русло.

- Чи бувають травми?

- Травми бувають. Але поки що обходилось розтяжками, забоями. Екіпірування захищає. Тренери навчають, як уникнути травмувань.

- Чи доводилось застосовувати у житті прийоми, що навчились на заняттях?

- Ні не доводилось. Я людина зовсім не конфліктна. Проте, якщо що , то за себе можу постояти. При потребі від неадекватних осіб я зумію себе захистити. Ми своїх спортсменів навчаємо, що ви тут займаєтесь не для вуличних боїв. Якщо ви хочете побитись, то йдіть у ринг і боріться. Бо є такі, хто хоче показати, що от вони ходять і уже щось вміють. Ми таким говоримо, що ви в першу чергу ганьбите тренера, ганьбите школу.

- Ви вперше в Англії? Які враження від країни, людей?

- Англія – дуже красива країна, дуже доброзичливі люди , зажди посміхаються. У них посмішка – це знак поваги. Там немає такого, щоб якість похмурі обличчя були. Наш готель знаходився трохи далекувато і кожен раз нам доводилось пояснювати таксисту куди нам їхати. Англійський ми знаємо на рівні школи, але англійці із розумінням до цього відносились і навіть забивали у гугл, щоб правильно перекласти наші слова.

- Чи знають англійці Україну?

- Нас англійці запитували звідки ви приїхали, ми говорили, що з України, що ми гордимося своєю країною. Ми їм дуже сподобались. Нам сказали, що ми дуже відкриті і щирі. Дівчину, котра нас обслуговувала ми навчили говорити українською: «Добрий ранок, до побачення». Але їм це вимовляти дуже важко.
Про Україну в Англії знають, але про Крим не знають. Детально про те, що зараз відбувається в Україні люди там не знають. Ми були у жовто-блакитній формі, на привітання ми піднімали наш прапор, співали Гімн , кожному переможцю ми скандували: «Слава Україні! Героям Слава!».

                        Бесіду вела Тетяна Верба

Юридические услуги