Ні для кого не є секретом, що ціна на будь-що, в переважній більшості випадків, залежить від співвідношення попиту і пропозиції товару на ринку.

Але відомо, що з наведеного вище існує виняток – ця залежність відсутня, коли у певному сегменті ринку присутні один або кілька монополістів. Саме вони встановлюють ціни на свій розсуд, дбаючи насамперед тільки про власну вигоду.

Тому в цивілізованих ринкових країнах на законодавчому рівні встановлений жорсткий контроль за цінами на товари та послуги монополістів. Законодавчо він існує і

в Україні однак його виконання фактично ігнорується. Насамперед, тими хто, за чинними Конституцією та законодавством, несе за це відповідальність. Докази цьому довго шукати не доведеться. Так маємо, вочевидь невідповідне об'єктивним причинам, зростання цін на життєзабезпечуючі товари та послуги. Наприклад, за останні 2 роки, на світових ринках вартість нафти впала з 104 дол. до 30 за барель (тобто – в 3,5 рази). За цей час відбулося падіння курсу гривні з 8 до 27 за долар (в 3,4 рази). Це мало залишати ціну на бензин практично на тому ж рівні, але вона зросла на понад як вдвічі або з 8 до 18 грн. за 1 л.

Майже двократне минулорічне падіння ціни на імпортний природній газ не призвело до суттєвого його здешевлення для споживачів, навіть в іноземній валюті. Для населення, яке за чинною Конституцією є власником вітчизняного газу, він подорожчав в 2,5...6,5 разів і досяг європейської ціни, яка суттєво вища від його ціни в США. Падіння виробництва на 30% відсотків призвело до падіння курсу гривні в 3,4 рази.

Монополія компаній Ріната Ахматова на видобуток енергетичного вугілля призвела не тільки до двократного зростання його ціни, але й не забезпечила потреб в ньому теплової енергетики. Споживання електроенергії в минулому році скоротилось на 12%, а її ціна для населення за період з 1 квітня минулого року по 1 березня нинішнього зросте не вдвічі, як вугілля, а майже в 2,5 рази.

Також, приблизно вдвічі, зросла вартість всіх інших комунальних послуг. Для двокімнатної квартири ця вартість наблизилась до її вартості в США, де вона не перевищує 15% мінімальної зарплати, і стала суттєво більшою не тільки від мінімальної зарплати, але й середньої пенсії. Наслідком згаданих вище «профффесійних» і «патріотичних» стало 45% інфляції.

Кілька днів тому ЗМІ повідомили, що через придбання в січні 2016 р. акцій державної компанії «Укргазвидобування», частка власності в ній Ахметівської ДТЕК сягнула 55%. За дивним збігом обставин, невдовзі чинний прем’єр повідомив про збільшення в півтора рази норми споживання природного газу для населення. Вочевидь, що він подбав не про населення та енергоефективність використання природного газу, а про статки олігархів. Індексація минулого року пенсій та зарплат на 12 та 19 відсотків була проведена лише для тих, у кого вони були близькі до мінімальних.

Аналіз викладеного вище свідчить, що політика чинного уряду повністю зруйнувала баланс попиту і пропозиції. Вочевидь, що вона спрямована не лише на подальшу монополізацію ринку життєзабезпечуючих товарів та послуг, але й на зростання статків монополій за рахунок зубожіння населення.
А ще – на пограбування монополістами Державного бюджету через житлові субсидії, та місцевих – через зростання вартості утримання об’єктів комунальної власності. На цій підставі варто вважати, що вона не має нічого спільного з ринковою, має всі ознаки корупції і, без перебільшення, може бути названа «державним корупційним лохотроном».

25 лютого 2016 р                                                                        Леонід Тартасюк, інженер та винахідник

Юридические услуги