Ми знаємо офіційну біографію Тараса Шевченка, втім часто поза увагою залишаються цікаві факти із життя Кобзаря.

Ми спробували відшукати їх із різних доступних нам джерел. Деякі взяті з біографії, а деякі засновані на переказах очевидців та друзів поета.

Він був стильним і елегантним, випереджав мислення своїх сучасників щонайменше на півстоліття, був вродженим аристократом. Такого Тараса Шевченка ми майже не знаємо.

Радянська ідеологія сфальшувала усе: його біографію, “Кобзар”, листи і навіть щоденник.

Найперший міф радянської влади – Шевченко - атеїст.

За комуністів у “Кобзарі” усі згадки про Бога безжально перекручували, або ж виривали із контексту.

Тарас виріс на народній релігійності, брав участь у церковних обрядах. Навіть на засланні його настільною книгою було Євангеліє. А вільнодумство перейняв уже від європейської епохи просвітництва. Він не заперечував Бога, але вів із ним полеміку.

Шевченко – старомодний дідуган

Насправді художник одягався дуже модно, бо ж крутився у вищих колах Петербурга. Стиль Шевченка оцінили сучасні художники костюмів.

  • Потрібно сказати, що Тарас Григорович був щасливчиком, тому що йому таланило на добре ставлення людей, які зустрічалися йому в житті. Після приїзду в Петербург Енгельгардт, бажаючи мати особистого домашнього художника, визначив свого кріпака на підготовку до одного з майстрів живописних справ. Одного разу, коли Тарас малював з натури мармурові скульптури Літнього саду, він познайомився з Іваном Максимовичем Сошенком. У молодих людей виявилося багато спільного: мало того, що вони були земляками, але додатково обидва захоплювалися живописом. Фраза «не було б Сошенка – не було б Шевченка» містить багато істини. Іван познайомив Тараса з багатьма художниками, і Шевченко став своїм у світських салонах Петербурга. Друзі розсварилися через ...жінку: Сошенко був закоханий у Машеньку, племінницю господині квартири, яку знімав, а Тарас почав крутити з дівчиною роман. Але потім друзі все-таки помирилися. А коли Шевченко помер, Іван Максимович супроводжував труну з поетом в Україну.
  • До речі, спочатку в метриці Тараса було зазначено лише ім'я його матері – Агафія. Майже відразу після пологів кріпачка померла, і в документах дитини з'явилися вже зовсім інші записи, за якими його батьком був вказаний кріпак Григорій Іванович Шевченко. Але цікавий такий факт: перед самим народженням дитини Григорій з дружиною переїхали в село Кирилівка, а коли Тарасу виповнилось два роки, сім'я знову повернулася в село Моринці. Загадкове переміщення сім'ї Шевченка можна пояснити просто: так була збережена таємниця зв'язку пана з кріпачкою.
  • В Україні наполегливо тиражується версія, що пан Павло Васильович Енгельгардт і його слуга Тарас Шевченко по батькові були рідними братами. Їхній батько – пан Василь Енгельгардт – все життя прожив холостяком, залишивши, правда, після себе трьох синів і двох доньок. Але визнав він тільки одного свого незаконного нащадка – Павла Васильовича. Тарас же народився, коли пану було близько 59 років. Тоді в Європі незаконнонароджених дітей аристократів називали бастарда, а в Україні – байстрюком. Їх зневажали, але поява на світ «плодів кохання» кріпаків було явищем досить поширеним.
  • Два роки навчання в церковно-парафіяльній школі – це основна освіта Тараса. Багатьма знаннями майбутня гордість української літератури був зобов'язаний першій віленській красуні, баронесі Софії Григорівні Енгельгардт. Чарівна пані вчила козачка говорити польською і французькою. Але основні знання Тарас отримав від тамтешніх лакеїв.
  • Улюблений напій Тараса – чай, а от із алкоголю – ром. Втім плітки про Шевченка-пияка – повна нісенітниця.
  • Тарас брав участь у розписах Большого Театра в Санкт-Петербурзі як підмайстер-рисувальник, нині це приміщення консерваторії.
  • Навіть перепоховання Тараса було незвичним. Люди впрягалися у вози, коли перевозили його у Канів. Здавалося, що усі стихії змовилися, не впускали Тараса на береги Дніпра.
    А уже по смерті Шевченка з’явилася чутка про Тараса-цілителя.

Про Тараса Шевченка можна знайти ще безліч маловідомих фактів, важливо, не забувати найголовнішого про чоловіка, який дотепер творить нашу націю.
9-10 березня – Дні пам’яті Тараса Шевченка.

За матеріалами: dovidka.biz.ua,
taras-shevchenko.in.ua,
zaxid.net,
vmurol.if.ua

Юридические услуги