На шахті ім. Сташкова – прохідницька техніка нового покоління. Називається ця супертехніка – комплекс нарізний фронтальний.

Що таке КНФ? Де установлений? З якою метою? Як працює? Аби дати об’єктивну відповідь на ці запитання журналісти регіону дістались до диво-техніки навіть і під землю. Шлях у підземелля виявися не простим…

Спочатку всі зібрались у просторому залі (на поверхні) , де можна було попити кави із тістечками, розслабитись. І всі уже готові були бадьоренько так спуститись, сфотографувати , зафільмувати…але тут до зали зайшли люди в білих халатах . Що це? Навіщо? З якою метою нас сюди привезли? Виникла думка.

Виявилось, що перш ніж дозволити нам спуститись під землю, лікарі мають пересвідчитись, що із нашим здоров’ям все в порядку. Після обстеження, спускатись під землю дозволили не всім. Далі нам розповідають про новий комплекс, про  техніку безпеки, як ми маємо вести себе при спуску та пересуванні у підземеллі, дають пам’ятки, картки. Все дуже строго.

Але це ще не все. Потім нас заводять в іншу кімнату – там розкладені шахтарські роби, гумові чоботи, онучі, каски, хустинки, паски, наколінники, окуляри, рукавички…. і у все це ми маємо перевдягатись? Це було не просто… Чого лише варто намотати онучі ?! Без сторонньої допомоги тут не обійшлось.
Без модних зачісок, суконь, черевичок (в основному були представниці прекрасної статі) всі виглядали досить кумедно, а наколінники заважали пересуватись.

Але виявилось, що це іще не все. Ми проходимо далі, нам видають ліхтарі та рятувальники, кожен відмічається спеціальною карткою про те, що спустився під землю, стільки ж потім має вийти на поверхню.

Здається все…шахтний ліфт (кліть) мчить нас у підземелля, на горизонт 225 метрів.

Наступні 5 км горизонтальної поїздки ми відчували себе «королевами», бо їхали у кареті.

Але це відчуття швидко минуло , коли довелось наступні темних метрів 400 йти пішки, освітлюючи шлях лише ліхтарями на наших касках та уважно дивитись під ноги.

Але, як виявилось, то були лише квіточки, бо наступні 214 м ми пересувались у напівзігнутому стані а далі уже просто заповзати у невисокий отвір.

І…. ось нарешті те, заради чого ми пройшли цей важкий шлях – диво-техніка нового покоління.

Гірники уже навчені на ній працювати, бо пройшли 40-годинний теоретичний та практичний навчальний курс. Вони вмикають комплекс і він починає рухатись і впиватись металевими зубами у вугільні пласти, розчищаючи місце для нових лав. Видовище вражаюче. Нам дозволяють  підійти, точніше підповзти ближче, кажуть, що комплекс безпечний у роботі і високопродуктивний.

Робочі місця машиніста та інших гірників на новій техніці надійно захищені комплектом механізованих кріплень із додатковими, дистанційно керованими щитами, котрі підтримують крівлю виробки над головами працівників. Для управління комплексом достатньо всього лише однієї людини.

Запитань до гірників багато, в тому числі і тих, що безпосередньо не стосуються нової техніки, наприклад як вимірюють рівень метану, як провітрюється шахта, навіщо тут телефон і навіть чи є тут пацюки та миші.

Назад ми повертаємось втомлені, брудні, але із почуттям гордості за те, що ми зробили цей геройський вчинок. І знову напівзігнутий шлях у 214 метрів, 408 метрів на весь зріст, 5 км каретою і кліть мчить нас до сонця.


Все-таки ой як мав рацію той, хто сказав, що все пізнається в порівнянні! Яке щастя побачити білий світ, сонце!


На поверхні ми розпитуємо про новий комплекс у директора підприємства та бригадира.

«Завдяки новій прохідницькій техніці ми зможемо на третину прискорити запуск в роботу нових лав. Це важливо, тому що за останні місяці шахти ДТЕК нарощують темпи видобутку – теплоелектростанції працюють із додатковим навантаженням і їм потрібно більше вугілля. Обладнання підтверджує свою надійність , високу продуктивність, безпеку, зручність і простоту експлуатації. З перших днів роботи досягнуті планові показники проведення гірничої виробки. Установлений рекордний показник темпів проведення – 10-12 погонних метрів, що на 50% вище існуючого рівня на традиційному нарізному комплексі КН-78», – сказав директор ДТЕК ШУ Дніпровське Олександр Коваль.

«Раніше нашій дільниці потрібно було три місяці, аби підготувати нову лаву та здати її дільниці. Із новою технікою цей процес прискорився на 30%. Техніка, на котрій ми працювали раніше уже застаріла, і з 1978 року не модернізувалась. Темпи у неї були повільні,часто ламалась», – розповідає бригадир монтажної дільниці Валерій Дорофєєв.

Машина спроектована та виготовлена українською компанією Corum Group за ініціативою шахтарів ДТЕК та за участі провідних проектних інститутів.
У перспективі КНФ має поступово замінити технічно застарілі нарізні комбайни КН-78.

Інвестиції ДТЕК у придбання комплексу склали понад 28,5 млн грн.

Коментарі   

+1 # Андрей 10.12.2016, 21:09
На ШУ Першотравенское такой комплекс уже года 2-2,5 работает. :)
Відповісти | Відповісти цитуючи | Цитата
0 # Леонид 19.12.2016, 19:32
На этом сайте не принято у журналистов подписывать материалы?
Відповісти | Відповісти цитуючи | Цитата

Юридические услуги