Мрія збулась. Поліцейську форму вона носить уже понад 20 років 

Інспектор сектору превенції, майор поліції Олена Біла на службу до Павлоградського відділу поліції прийшла ще у 1995 році. Розповідає, що бажання змінити професію ніколи не виникало. Адже вона ще в юності мріяла про те, що носитиме форму. Щоправда, спочатку у мріях була форма стюардеси….

- Мені завжди хотілось носити форму. Мріяла бути стюардесою. Дуже подобалось. Але не було тоді такої можливості. Проте, я не шкодую, що мрія не здійснилась. Вважаю, що із професією мені пощастило. Я знайшла себе в цьому. Немає такої думки, що може не туди пішла, потрібно було кудись в інше місце. У нас завжди був дуже гарний колектив. У нас тут одна велика сім’я. Є кістяк. Є ті, хто прийшов разом зі мною і до цього часу працюють.

- Чим займається сектор превенції?

- Ми відповідаємо за публічний порядок. Це ті, хто реагують
найперші. Раніше цей відділ називався міліцією громадської безпеки. Всі дрібні правопорушення, котрі трапляються, то відразу виїздить наш відділ – дільничні, патрульна поліція. Це найперша допомога, яку може надати поліція. Це як швидка допомога.

- Олено, у відділі поліції Ви знайшли свою другу половину. Чи не важко двом майорам поліції бути разом і на роботі, і вдома?

- 21 рік тому ми зі своїм майбутнім чоловіком познайомились тоді ще в міліції. Він прийшов сюди працювати відразу після армії. Потім ми з ним разом навчались у Дніпропетровському Державному університету внутрішніх справ. Закінчили у 2005 році. І через рік по закінченню обоє отримали офіцерське звання. Спочатку служили молодшими сержантами, а по завершенню університету отримали офіцерське звання – обоє в рангу майорів. Зараз він теж працює інспектором сектору превенції. Сумісна робота більше зближує. Ми більше розуміємо всі складнощі роботи, розуміємо, що не завжди можна приділити достатньо часу сім’ї і тому більше цінимо сумісні вихідні. Ми виховуємо сина. Він студент митно-фінансової академії.

- Чи важко жінці бути поліцейським?

- Так, я не можу сказати, що це легко. Це і ненормований робочий день, і робота у вихідні, свята. Коли потрібно, тоді і виходимо на роботу. Неможливо приділити достатньо часу сім’ї. Але батьки і мої, і чоловіка із розумінням відносились до цього. Допомагали, в тому числі і у вихованні дитини. Ми прийшли у поліцію ще зовсім молодими. Але я ніскільки не нарікаю на долю, я вдячна долі, що я поліцейський. В якісь іншій сфері я себе уже не уявляю.

- Чи колеги-чоловіки йдуть на поступки, зважаючи на стать?

- В поліції немає жінок чи чоловіків . Є поліцейські. Але все ж в роботі колеги - чоловіки йдуть на поступки. У секторі превенції більше чоловіків – дільничні, патрульна служба, чергова частина. Нас хлопці поважають. Жінки в основному займаються моніторинговою роботою і паперовою. У жінок це краще виходить. Також нас залучають і на охорону публічного порядку під час проведення масових заходів у місті.

- Але ж жінки так само мають вміти володіти зброєю, бути у фізичній формі?

 Так, тут поблажок немає. Щоп’ятниці у нас проходить службова підготовка. І тут немає розмежувань – жінка, чоловік. Проходимо її нарівні.

- Переломні моменти у країні відбиваються на роботі поліції?

- Реформи – то завжди важко. Це злам всіх устроїв, які були роками, до яких звикли. В тому числі і зараз. Нові якісніші підходи до роботи поліції, нове сприйняття суспільством. Це дуже відповідальна робота. Потрібно перелаштовуватись на новий лад. Але ми розуміємо, що це потрібно. Ми стараємось і у нас це виходить. Ми повинні вдосконалюватись разом зі своєю роботою.

- Чого чекаєте від колег-чоловіків на 8 Березня?

- Це свято для всіх жінок приємне. Чоловіки - колеги приділяють нам у цей день більше уваги. І хоча здається, що квіти, теплі слова – то традиційно. Але все ж це дуже приємно.

Юридические услуги