Про життя державної вугільної шахти на прикладі окремо взятого підприємства 

До складу ДП «Львіввугілля» входить 6 вуглевидобувних підприємств. Раніше їх було 11. За останні 10 років 5 шахт закрились. Як живуть сьогодні державні шахти, які мають досягнення, проблеми, як працюється людям? Журналісти Західно-Донбаського регіону побували на шахті «Відродження» , що входить до складу ДП «Львіввугілля». Що побачили, про що дізнались далі у статті.

Шахта розташована у м. Чорвонограді , Львівської області. Її введено в експлуатацію у 1961 році. Максимальна глибина – 540 метрів. Вона є над категорійною за газом метаном та небезпечною за вибухом пилу.

Трохи більше години автобусом зі Львова і ми опиняємось на подвір’ї триповерхового приміщення , де великими літерами написано «шахта №4 Великомостівська». Таку назву мала шахта до 2001 року.


Перше, що кидається у вічі у фойє – ніша у стіні із гіпсовою фігурою святої Варвари.

«Шахтарі віддані під опіку святої Варвари. Це захисниця від раптової смерті. На кожній шахті установлена така фігурка і шахтарі можуть помолитись. Таке рішення було прийнято у 2000 році по узгодженню із Філаретом. Із вірою легше працювати, бо робота важка і небезпечна. Раз на місця на шахті проходить служба Божа», – розповідає начальник служби інформаційного забезпечення ДП «Львіввугілля» Марина Громік.

Далі нас зустрічає директор шахти Павло Овчінніков і ми «засипаємо» його запитаннями.

«При певних умовах ми маємо досить непогані перспективи. Якби ми могли отримати нове обладнання, то є можливість виходити на беззбитковий рівень, бути самостійними. Для цього потрібен інвестор або ж державна допомога», – розповідає Павло Віталійович.

 

Від нього ми дізнаємось , що сьогодні із раніше 6 діючих дільниць працює лише одна. За минулий рік гірники видобули 228 тис тонн вугілля. Раніше шахта давала – 1 млн 228 тис тонн.

Штат підприємства складає 1300 чоловік, із них 926 гірників. Середній вік працюючих – 37-40 років. Кадрів не вистачає. Відчувається близькість Польщі . Молодь їде туди на заробітки.

«Дуже велика міграція до Польщі. Близькість Польщі. Особливо це відчувається у цьому році. В основному молоді, розумні, активні їдуть на заробітки, бо 6-10 тис грн. для людини, яка себе поважає, то не заробітки в сучасних умовах. А чим іще можна мотивувати працівника?» – бідкається директор шахти.

Середня зарплата на шахті «Відродження» складає 6800 грн. Бувають премії. Із 1 травня 2017 рівень зарплати виріс на 5%. 6800 грн можна отримати на допоміжній дільниці. Зарплатня ГРОЗа та прохідника – 10 тис грн.

«Наша шахта не є лідером по зарплаті через те, що ми відпрацьовуємо ті пласти, які мають велику собівартість – їх потрібно відправляти на збагачувальну фабрику», – говорить директор шахти.

Заборгованості по зарплаті на сьогодні немає. Ці слова керівника шахти підтверджують і гірники , з котрими ми спілкуємось пізніше. Але затримки із виплатами заробітної платні все ж бувають на державному підприємстві.

Проте найбільша проблема на підприємстві – застаріле обладнання. І тримається воно лише за рахунок місцевих «Кулібіних» та власної майстерні. За словами Павла Овчиннікова, обладнання іще радянських часів, нічого нового не отримували уже, як мінімум, років 30.

«Ідемо до тих, хто раніше працював на шахті і просимо, щоб допоміг відремонтувати. Більше тиснемо на совість. Ну мовляв ти ж розумієш, що потрібен комбайн, ну як без нього. Люди ідуть, допомагають. Хоча багато на такому ремонті не заробиш», – розповідає Павло Віталійович.

Раціоналізаторство заохочується. Але, як такої програми по раціоналізаторству і новаторству на підприємстві немає.

Щодо травматизму, то за 2016 рік на шахті було 13 випадків травмувань. За словами директора на шахті намагаються виконувати всі норми охорони та безпеки праці, але не всі шахтарі забезпечені згідно встановлених норм засобами індивідуального захисту , та спецодягом. Декому доводиться працювати під землею у власному одязі.

«І це є правда життя», – зауважує керівник шахти.

Щодо соціальної сфери, то підприємство має бази відпочинку на озері Світязь. За літній сезон там може оздоровитись до тисячі чоловік та членів їх сімей. Дитячий садок та гуртожиток тепер передали в комунальну власність Червонограда. Каже, що допомагають школі, лікарні, інтернату. Як такої соціальної програми на шахті немає.

Після теоретичної частини пропонуємо провести нам екскурсію по шахті. Директор погоджується.


Ми ходимо коридорами підприємства, зазираємо у різні відділи, бесідуємо із працівниками, фотографуємо, фільмуємо.

Ігор Луканюк, диспетчер

Я працюю на шахті уже 20 років. Прийшов сюди відразу після армії. Координую роботу різних відділів. Якщо щось трапляється на шахті, то телефонують сюди. Я маю оперативно приймати рішення. Робота відповідальна і напружена. У нашому регіоні працювати на шахті – це не так і погано. Моя зарплата 7 тис грн. це невелика зарплата, але у Польщу я не поїду, вік уже не той. Мені вже 44 роки.

Андрій, заступник директора з виробництва

Нестача обладнання , матеріалів, а люди сповнені бажанням працювати.

Ігор Шеремета, заступник начальника дільниці підготовчих робіт

Найбільша проблема – стан обладнання, зокрема прохідницьке обладнання , прохідницький комбайн , арочне кріплення . Проблема – мотиваційний фактор, потрібно збільшувати платню у відповідності до цін . Це основне , що може людей зацікавити. Абсолютна зарплата зросла за рахунок підняття мінімальної. Але відносно цін, то зменшилась. Це два чинники , які є проблемними. Міністр приїздив до нас . За рахунок реформи вугільної галузі нам обіцяли, що у 2018 році збиткових шахт не залишиться . Проте нам не пояснили соціальної складової цього, тобто які шахти у нас будуть працювати, які не будуть, тобто сам механізм не пояснили.

Роман, гірник ділянки з видобутку вугілля

Працюється нормально, я не напружений , не засмучений. Отримую 6 тис грн. Для мене одного вистачає. Затримка зарплатні може бути але не дуже значна. Я живу із батьками. Колектив тут гарний, коли бачать, що щось не виходить, то допомагають. Мені подобається. Змінити б тільки відношення людей до цієї професії. Це серйозна і важлива професія. Потрібно престижність праці шахтаря підняти. Збирають їхати на відпочинок за рахунок профспілки, яка дає нам знижки на путівки. Вони оплачують 60%, а ми – 40%.

Ольга Гаврилюк, породовиборщиця , бригадир

Робота важка, все робимо вручну. Скидаємо породу, великі породи розбиваємо молотком. Зміна триває 12 годин, потім два дні вихідних. Техніка стара, все ламається. Людей дуже мало на зміну. Хоча б чоловік 6-7, а нас лише троє працює, а позицій доводиться багато виконувати. Зарплата 3,5 тис грн.

Робітники ремонтного цеху

Ми обслуговуємо апаратуру , обладнання , механізми . Виконуємо поточний , капітальний ремонт. Роботи вистачає зараз все частіше виходить з ладу , бо немає постачання нової техніки. Я тут працюю 11 років. За цей час лише батареї для електровоза нові приходили, бо без них він не працюватиме. І більш нічого не постачалось .Все ми у цеху робимо своїми руками, своїми можливостями, але перш за все у нашої роботи – це техніка безпеки. Зарплатню отримуємо середню, хотілось би вищу при теперішніх цінах. Зарплата в нас у середньому 7 тис грн. разом із премією. Ремонтуємо обладнання частіше в шахті, а якщо неможливо зробити ремонт під землею, піднімаємо на поверхню.

У підземеллі екскурсії нам не проводять. Перед спуском у шахту ми розмовляємо із гірниками, бажаємо їм безпечної праці і ще більше розуміємо всю небезпеку їх роботи при застарілому обладнанні.

«Гірнича справа - то серйозно і цим серйозно потрібно займатись», – резюмує нашу екскурсію директор підприємства Павло Віталійович.

За його словами запасів вугілля на шахті вистачить на 20 років роботи. Проектна потужність шахти – 300 тис тон на рік, але вона не виконується.

«Перспективи чудові. У нас є запаси, люди, бажання, знання … потрібні кошти, інвестиції, розуміння держави, Кабміну, місцевої влади. Люди можуть тут заробити, не потрібно їхати до Польщі», – наголошує Павло Овчінніков.

- Які інвестиції мають зайти, аби підприємство отримало нове життя?

- Є у нас перспективи, бачення – потрібно 300 млн грн. за нашими підрахунками. Гроші невеликі . Це для беззбитково виробництва. Цих грошей вистачить для мінімального розвитку. Це потрібно відстоювати. У міністерстві із розумінням відносяться до наших планів , але грошей немає.

Наша екскурсія завершена. Ми покидаємо шахту «Відродження» ДП «Львіввугілля» із почуттям великої вдячності до щирих, працьовитих і відкритих людей, що трудяться на підприємстві у таких непростих умовах і з надією на те, що ситуація таки зміниться і шахта отримає нове обладнання, нові зарплати і нове життя.

 

Юридические услуги