23 квітня у дохристиянські часи наші предки відзначали два свята: жіноче і чоловіче.

Жіноче, або ж, точніше кажучи, дівоче свято, називалося на честь Лелі, дочки Богині кохання Лади — Лельником. Вшановуючи Лелю і Ладу, дівчата виконували обряд Ладування і при цьому співали пісні «ладо виці». Суть обряду полягала в упорядкуванні хаосу, встановлення рівноваги, як у природі, так і в душі.

Чоловіки ж 23 квітня вшановували батька всіх Богів Ярила та Овсеня, покровителя бджіл і коней. Цього дня до схід сонця умивалися росою, обходили ниву з хлібом та палили вогнища, що символізувало відкриття небесних воріт та появу різнотрав'я. А потім у жертву Богам приносили півня, споживаючи його у полі без жінок.

Християни 23 квітня вшановують мученика Терентія, про якого у народі говорили, що «Терешко дороги сушить». У цей час розкриваються бруньки у груші, дуба.