У лютому 2015 року в рамках партнерства з Німеччиною в Павлограді відкрилось транзитне містечко для переселенців зі східних областей

 Передбачалось, що це буде тимчасове житло, максимум на три роки. За цей час люди мали б вирішити житлові й інші питання та знайти стабільний варіант для життя. Принаймні, на таке сподівались представники Німецького товариства міжнародного співробітництва GIZ, котрі привезли та установили в Павлограді модульні будиночки. Містечко розраховане на проживання 640 осіб. У 2015 році в нього заселилось 450 переселенців.

На сьогодні в транзитному містечку залишилось 211 осіб. Ці люди втратили будь-яку надію повернутись в рідні домівки, водночас кажуть, що жити в містечку для переселенців теж важко через непомірно високу платню за комунальні послуги. З січня 2019 року депутати міської ради відмовились компенсувати переселенцям вартість проживання в транзитному містечку. Винаймати житло, кажуть теж не можуть, бо тоді позбудуться адресної державної допомоги. Адже ніхто не хоче офіційно здавати в оренду житло, а переселенцям для отримання допомоги потрібно вказувати офіційне місце проживання.

Частина людей, що мають статус тимчасово переміщених осіб проживають в гуртожитках або ж орендують житло за власний кошт.

Переселенка Наталія із чоловіком та 4-ма дітьми приїхали до Павлограда ще у 2014 році. Каже, що за цей час повністю адаптувались тут, знайшли роботу. Хоча власного житла досі не мають, доводиться орендувати.

- Ми приїхали в Павлоград у 2014-му році. Чому саме в Павлоград? Бо мій чоловік шахтар. Тут він знайшов роботу за своєю спеціальністю. Мені Павлоград подобається. Ми раді, що сюди переїхали. Діти наші знайшли тут друзів і досить успішно адаптувались у школі, хоча період адаптації був тривалий. Близько року їм важко було, а потім звиклись. Щоправда, всі ці роки ми винаймаємо житло, звичайно не офіційно, бо офіційно укладати договори ніхто з орендодавців не хоче. Ми зараз сплачуємо за житло 3 тис. грн ― це лише оренда, плюс комунальні платежі. Якби в нас був офіційний договір на квартиру, то ми могли б отримувати державну допомогу. Є адресна допомога на покриття оренди житла. Хоча цієї допомоги, звичайно, не вистачає. Я не знаю, як там розраховували, з яких міркувань. Люди пенсійного віку та діти до 18 років ― по 1 тис. грн, для людини, що працює ― 440 грн. Але як можна людині, яка працює допомогти винаймати житло за 440 грн? Можливо, зараз у зв’язку зі зміною прожиткового мінімуму збільшиться розмір виплат.

Проте, далеко не всі переселенці змогли влитись в місцевий соціум. Після глибоких розчарувань, поїхали шукати щастя за кордоном.

Оксана, переселенка з Луганської області, колишня мешканка модульного містечка

- Наша сім’я з міста Красний Луч. Покидали ми свій будинок декілька разів. Перший раз вивозили дітей з-під обстрілів, потім повертались і пробували жити в умовах, що виникли. Проте, це було неможливо. Виїхали в Павлоград ― шахтарське місто, бо чоловік шахтар. Тут ми відчули труднощі з житлом, з дитсадком, з роботою, але найголовніше ― тут було безпечно. І в цей період у нас, начебто відкрились очі ― ми зрозуміли, що ми нікому не потрібні, наші діти нікому не потрібні. А ми ж батьки, ми хочемо дати їм, нехай не найкраще, а хоча б добре. І оскільки в Україні в жодному місці нас нічого не тримає, то ми поїхали в Польщу. Можливо, діти отримають європейську освіту. У нас тут більше шансів придбати власне житло. Поки що так ― із надією та оптимізмом.

Нещодавно за кошти українського фонду соціальних інвестицій в місті була завершені роботи по реконструкції двоповерхівки по вул. Ливарній. Тут зможуть отримати соціальне житло 19 сімей переселенців. В будинку 19 квартир ― від квартири-студії до трикімнатного житла. За словами начальника управління житлово-комунального господарства та будівництва Андрія Завгородньго, на тепер тривають роботи по введенню будинку в експлуатацію та уже найближчим часом сім’ї переселенців отримають ключі від квартир.

«На сьогодні там повністю підведені всі комунікації. Єдине, що повного меблювання немає. Є лише санвузли. Зараз оформляємо всю необхідну документацію. На цьому тижні я отримую відповідь від архітектурно-будівельної інспекції, люди почнуть заселятись», ― розповів Андрій Завгородній.

Більше пощастило тим переселенцям, котрі мали заощадження і змогли придбати собі житло та навіть відкрити власну справу.
Проте, кажуть, що проблеми все ж мають. Вони ― у психологічній площині, даються взнаки втрата житла, пережитий страх за життя дітей, близьких.

На сьогодні в Павлограді за офіційними даними проживає 3702 тимчасово переміщених осіб зі східних областей України, що опинились в зоні ООС. З них 755 дітей, 207 осіб ― люди з фізичними вадами, 1422― особи працездатного віку та 1318 осіб ― пенсіонери. На початок 2015 року, за даними Дніпропетровської обласної державної адміністрації, в Павлограді перебувало близько 6 тис. переселенців.

Довідково

За даними управління соціального захисту населення, адресну державну допомогу в Павлограді отримують 920 вимушено переміщених осіб:

- люди з інвалідністю І групи та діти з інвалідністю ― 2033,20 грн;
- інваліди ІІ групи ― 1798,60 грн;
- інваліди ІІІ групи ― 1564,00 грн;
- особи, які отримують пенсію, діти та студенти денних відділень бюджетної форми ― 1000 грн;
- особи, що працюють ― 442 грн.