Чи не вперше павлоградці, принаймні більшість із тих, хто був присутній 4 листопада в Павлоградському історико-краєзнавчому музеї, дізнались про Миколу Дементенка.

Цей, скромний 70-річний чоловік, маючи стільки талантів, не любить виходити на публіку.
А розповісти йому було що. Одну лише автобіографію із незвичайними і різкими поворотами долі, можна було б слухати декілька вечорів. Він автор романів, фантастичних повістей, п’єс, віршів а ще музикант, актор, викладач, автор підручника для музичних шкіл, майстер музичних інструментів, а ще фотограф, токарний майстер і … цирковий артист.

Про всі ці свої таланти Микола Денисович розповідає дуже скромно, весь час наголошуючи «ви не подумайте, ні, я не вважаю себе, ні в якому разі, занадто професійним, чи тим паче, геніальним». Разом із тим, всі , хто читав його повісті, зовсім протилежної думки.

«Якось мені до рук потрапила повість «Юлія», атвор – Аба- Канський. Я була просто вражена від прочитаного. Настільки там все глибоко, правдиво, настільки зачіпає за живе. І раптом чисто випадково я дізнаюсь, що Аба-Канський це і є мій вчитель із гри на гітарі – Микола Дементенко. Я не могла повірити, що той самий Аба-Канський виявляється живе поруч , в нашому місті», – розповідає колишня учениця Миколи Денисовича – Маргарита Лащенко.

Пізніше вона надрукує декотрі твори свого учителя.


Цирковий досвід – то окрема сторінка в житті Миколи Дементенка. В кочовому цирку він пропрацював 5 років. Саме цей досвід і ліг в основу його повісті про цирк.

«Письменник може писати лише про те, що він сам пережив. Циркове життя я бачив зсередини і тому написав книгу про цирк», – розповідає автор повісті.

У Павлоград Микола Дементенко приїздить у 1973 році. Працює в БК «Ровесник» (керівник дитячої самодіяльності), саксофоністом в ресторані «Гірник», музичній школі №2, БК Машинобудівників. Тоді йому було 29 років.

М.Дементенко перший справа

Працюючи в музичній школі він  помітив, що металеві струни на гітарі жорсткі для дитячих пальців і вирішив замінити їх на більш м’які.

«Мотав струни на станку у себе вдома. На цих струнах увесь Павлоград грав», – розповідає Микола Дементенко.

Навчались діти музичних шкіл і за його підручником «Хрестоматія гри на іспанській гітарі».

Було у нього і театральне життя – в театрі «Бригантина» зіграв більше півсотні ролей.

Про самого актора можна було б написати цікаву книгу.

- А ви б написали книгу про своє життя, – запропонував хтось із присутніх в залі.
- Та ні. Навіщо це. Думаю, що це ні до чого, – замахав руками Микола Денисович.

А даремно, книга була б захоплюючою.