За оприлюдненими ЗМІ даними, у 2015 році загальна потужність генерації всіх електростанцій становила 44000 Мвт. З них на атомні припадало 13800 Мвт, гідро – 5500 Мвт, ТЕС і ТЕЦ – 24700 Мвт.

Статистика свідчить, що багато років поспіль державні атомні електростанції щороку виробляють близько 100 млрд. квт/год, а гідро – 14 млрд. квт/год. З урахуванням того, що в 2015 році загальне виробництво електроенергії склало 167,2 млрд. квт/год на теплову енергетику припало:
167,2 – 100 – 14 = 53,2 млрд. квт/год

Зважаючи на те, що нормативний к.к.д енергоблока ТЕС складає 37%, еквівалентом 1 квт∙год є 864 ккал, нормативна теплотворна здатність антрациту та газового вугілля складають відповідно 6150 та 5100 ккал/кг, достатньо легко дізнатися, яка кількість виробленої з 1 кг вугілля електроенергії. Вона складатиме:
для антрациту – 6150 ккал/кг : 864 ккал/квт∙год х37% : 100% = 2,634 квт∙год;
для газового вугілля – 5100 ккал/кг : 864 ккал/квт∙год х37% :100% = 2,184 квт∙год.

З оприлюдненої у ЗМІ останнього місяця Прем’єр-міністром України Володимиром Гройсманом інформації, що теплова енергетика щороку потребує 24…25 млн. т вугілля, у т.ч. 9 млн.т антрациту, випливає, що її потреба в газовому вугіллі складає 15…16 млн.т. Зі згаданої кількості вугілля може бути вироблено
9 млн.т х 2,634 квт∙год/кг + (15…16) млн.т х 2,184 квт∙год/кг = 56,46…58,65 млрд.квт∙год.

З врахуванням щорічної роботи теплових енергоблоків на протязі 300 днів, для виробництва згаданої кількості електроенергії необхідна їх потужність не перевищить:
58,65 млрд.квт∙год : 300 днів: 24 год = 8145,8 Мвт, що складає 8145,8 Мвт : 24700 Мвт = 32,97% від наявної.

Майже одночасно з Володимиром Гройсманом Голова НПГУ Михайло Волинець у своєму виступі на ТРК «Ера» заявив, що нині річний профіцит газового вугілля складає 24 млн.т. З наведеного ним та Володимиром Гройсманом виходить, що загальний річний видобуток газового вугілля складає 15…16 +24 = 39…40 млн.т.
З такої кількості газового вугілля може бути вироблено щонайменше 39 млн.т х 2,184 квт∙год/кг = 85,176 млрд.квт∙год, що значно перевищує необхідні 58,65 млрд.квт∙год.

В подальшому варто врахувати, що до приватизації «Павлоградвугілля» щороку видобувало 12 млн.т газового вугілля, це було 40% загальної його потреби, яка складала 30 млн.т.

Якщо припустити, що тоді навіть 5 млн. т такого вугілля не йшло на електростанції, то з залишку могло вироблятися (30 – 5) млн.т х 2,184 = 54,6 млрд.квт∙год, що навіть трохи більше від вироблених в 2015 р. 53,2 млрд.квт∙год. Необхідна для виробництва такої кількості електроенергії за згаданих вище умов роботи потужність енергоблоків ТЕС і ТЕЦ складала 54,6 млрд.квт∙год : 300 днів :24 год =7,5833 Мвт.

Порівнявши отриману потужність 7,5833 Мвт з необхідною нині 8,1458 Мвт та врахувавши, що 5 енергоблоків Київенерго загальною потужністю 1000 Мвт працюють на природньому газі, вочевидь, що наявних потужностей енергоблоків, які не використовують антрацит, достатньо для повної відмови від нього. Вочевидь, що 7,5833 Мвт + 1000 Мвт = 8,5833 Мвт більше за необхідні 8,1458 Мвт.

До того не варто брати до уваги те, що в певні періоду доби частина енергобловів ТЕС і ТЕЦ прцюють в «гарячому» режимі – вони так працювали і в попередні часи.

Енергоблоки, які працюють на антрациті можна було б зупинити, якби деякі з них не використовувались для обігріву житла. Саме їх необхідно терміново переобладнати для роботи на газовому вугіллі (на це піде 3-4 місяці). Насамперед на Трипільській, Змієвській, Придніпровській, Запорізькій та Криворізькій.

Наостанок ще про кілька не згаданих ані Володимиром Гройсманом, ані Михайлом Волинцем, ані будь-ким з експертів аспектів проблеми.

Безумовно, що завезене з окупованої території вугілля дешевше від закордонного. Однак воно не дешевше газового, яке видобувається на контрольованій урядом території України, і профіцит якого складає 24 млн.т. Окрім того, згаданий профіцит вже нинішнього року може призвести до закриття практично всіх шахт за винятком шахт Павлоградвугілля, які вже кілька років поспіль щороку видобувають понад 18 млн.т.

Шкода, що саме про ці обставини, які, за моєю оцінкою, можуть призвести до втрати кількох десятків тисяч робочих місць на контрольованій урядом території не згадали ні Володимир Гройсман, ні Михайло Волинець.

Разом з тим, через великий профіцит газового вугілля, зосередження за нинішніх умов видобутку повної потреби його на підприємстві олігарха Ріната Ахметова та завезеня ним всієї потреби в антрациті з окупованої зони перетворюють його в 100%-відсоткового монополіста теплової електроенергетики.

Останнє дозволяє йому, що вже не перший рік вочевидь, диктувати ціни на електроенергію, а через неї на товари і послуги, для виготовлення та надання яких вона використовується. Така монополія створює загрози енергетичній безпеці, веде до знищення будь-якого виробництва, а це тягне за собою тотальне зубожіння населення і становить загрозу українській державності.

                                           Леонід Тартасюк, колишній працівник ВО «Павлоградвугілля»

Коментарі   

0 # Леонід Романюк 27.02.2017, 07:50
Grau, teurer Freund, ist alle Theorie
Unci gain des Lebens goldner Baum.
(Johann Wolfgang von Goethe, "Faust. Eine Tragödie")
Сера, мой друг, теория везде,
Златое древо жизни зеленеет.
(Перевод Валерия Брюсова).
Відповісти | Відповісти цитуючи | Цитата

Юридические услуги