Межиріч – село на лівому березі річки Вовча, тягнеться десь на десяток кілометрів. 

У документах 1689 року є згадка про зимівники запорізьких козаків між річками Вовча і Самара.
Дуже древні поселенці засвідчили про себе в древніх археологічних спорудах: курганах-могилах, майданах, кам’яних «бабах»…
За західною околицею села Межиріч була величезна споруда, залишки якої продовжують називати «майданом». Поряд – зруйновані кургани, дуже древні захоронення і сучасний кар’єр.
За східною околицею села – дивом збережений у часі Мавринський майдан. Назва від села Маврине, яке було приєднане до села Межиріч.

1.. Його Величність Мавринський Майдан (споруда рукотворна)

Споруда величава, незрозумілої конфігурації. З висоти дельтаплана – гігантський загадковий символ: чи то рак, чи павук, чи черепаха…

Майдан (з наголосом на першому складі) – так називають цю споруду місцеві жителі. Древній споруді чотири, а можливо, і шість тисяч років. Поряд були древні поселення, могили-кургани.

Вражає особливою загадковістю:

Чітка правильна геометрична форма зрізаного конуса з глибокою котловиною;

- Орієнтація відносно сторін світу. По верхівці два великі отвори – щербини – «підкови», спрямовані на північний схід і на захід. Менші – на південь і північ;
- Від східного вікна, від основи, внизу йдуть великі земляні вали – «вуса» по чотири з обох сторін, симетрично, на півкільцем, назустріч з обох сторін і ніби намагаються обхопити таку ж площу круга, як і котловина. Від західного вікна- «підкови» також відходять по чотири земляні вали, ймовірно, дещо деформовані. Біля південного «вікна» «вуса» вгадуються, можливо, втрачені.

Розміри:

- Довжина найдовшого «вуса» - 65 м;
- Довжина кола основи («підошви») – приблизно 250 м;
- Довжина кола верхівки конуса – приблизно 180 м;
- Діаметр котловини: осі еліпса з півночі на південь – приблизно 55м, і 64 м – із заходу на схід.

Таємничі особливості:

- Звуковий резонатор;
- Особлива енергетика. Можливий сильний викид підземної енергії і вихровий потік зверху (ефект «воронки»);
- У котловині час і простір змінюють свої характеристики;
- Енергетика мало вивчена. В нічну годину фотоапарати зафіксували плазмоїди – енергетичні згустки.

Не варто втручатися туди, куди не варто ходити.

Тут інше (більш загострене) сприйняття сил Землі і Неба.

Майдан – це своєрідний храм, релігійно-культова споруда, оповита таємницею священних знань. Місце для зібрання людей, для культових обрядів, моління, жертвоприношення.

Майдан – календарно-обсерваторний комплекс для спостереження за рухом Сонця, Місяці, зоряного Неба. На цьому місці зустрічали Сонце в особливі дні літнього і зимового Сонцестояння, весняного і осіннього рівнодення, спостерігали за Місяцем, планетами, сузір’ями, намагалися проникнути в таємниці Зоряного Неба (зимове сонцестояння 21-22 грудня; літнє сонцестояння – 21-22 червня; весняне і осіннє рівнодення – відповідно 20-21 березня і 22-23 вересня).

Сонце вранці заглядає на сході в східне вікно-«підкову», при заході – в західне вікно.

Південне «вікно» свідчило про захід Сонця в дні зимового Сонцестояння.

Древня пригоризонтальна обсерваторія. Є в Англії древній Стоунхендж. У нас –
Мавринський майдан. Місце для обліку часу, для спілкування з Небом і Вічністю.

Майдан – древній cвідок космічного світосприйняття древніх поселенців.

На що розрахована увігнутість внутрішніх стінок котловини?
Чому Мавринський майдан за формою нагадує параболічну антену космічного зв’язку?

Він все чує… Він все бачить…

Дослідження квантової фізики підтвердили існування інформаційного поля і можливість спілкування людини з інформаційним полем.

2.. Святі місця

Святе місце села Межиріч і меморіал загиблим в роки громадянської і Великої Вітчизняної воєн. В центрі села, завжди в живих квітах і суворій чистоті. Пам’ятники: Мати-Батьківщина, піонери-герої… Велична стела з іменами межирічан, які не повернулися з поля бою. Могили з прізвищами 63 загиблих бійців – визволителів села. Могили земляків-підпільників, піонерів-героїв.

Гордість села: Герой Радянського Союзу Іван Карпович Яцуненко, який 7 травня 1944 року першим виніс визвольний Прапор Перемоги на Сапун-горі при визвольних боях за Севастополь. Герой Севастополя – наш Герой, наш земляк. Його місце – в Севастопольській діорамі і в севастопольському захороненні.

Святому місцю вклоняються старі і малі, вшановують мужність і героїзм, самопожертву захисників і визволителів.

Є пам’ятник особливий: бойовий танк на постаменті. Прицілився на захід, навздогін окупантам. Бойовий танк, живий свідок славетної вітчизняної історії. Сьогодні – невід`ємна частина Межиріцької Пам`яті.

Доглянуті могили воїнам, захисникам і визволителям на кладовищі колишнього села Маврине і в селі Котівець. Пам`ятають про полонених червоноармійців, яких нацисти тримали в концтаборних умовах і гнали на будівництво залізниці.

Є захоронення межирічанам, які загинули в роки громадянської війни. В 1918 році Павлоградщина була окупована німцями. В селі Межиріч був створений партизанський загін, який розгромив німців у селі і прийшов для визвольної боротьби у місто Павлоград. За участь у партизанському русі в 1928 році держава подарувала межирічанам двоповерхову школу біля річки і сільський клуб.

3.. Символ межиріцьких хліборобів

Унікальний пам’ятник є в селі Межиріч, який рідко де ще знайдеш. Біля сільського будинку культури: трактор на п’єдесталі. Один із перших тракторів 30-х років минулого століття. Напис: «Любіть Землю, любіть Працю на Землі, бо без цього не буде щастя нам і дітям нашим. Олександр Довженко». Напис: «Трактор піднято на п’єдестал на честь перших трактористок-жінок села Межиріч

Марії Андріївни Калюжної
Феодори Василівни Безбатько

Усіх трудівниць жіночої тракторної бригади і їх послідовниць від вдячних односельчан-землеробів. 1972 рік».

Особливо було нелегко трактористкам в перші місяці Великої Вітчизняної війни (механізатори пішли на фронт), і в післявоєнні часи. Заводити вручну рукояткою «металевого коня» жінкам було не легко…

Межірицькі трудівники славилися в усі часи високими врожаями зернових культур, особливо на поливних землях, добірним овочівництвом, молочними корівками.

Віддаємо належне мудрим керівникам місцевого колективного господарства: Проскурі, Романову, Обдулі…

В 70-90 роки колгосп створив зрошувальну систему, міцний машинно-тракторний парк, механізований зерновий тік, механізований з водопостачанням тваринницький комплекс, подбав про міцну кормову базу в тваринництві, про переробні цехи.

За високі врожаї зернових культур, багатотонне овочівництво, молочні ріки межирічани щороку отримували високі урядові нагороди. За досягнення в овочівництві Катерина Луценко і Никифор Терновий отримали орден Леніна.

Сьогоднішні фермери намагаються втримувати честь і славу батьків-хліборобів. Для вирішення важливих справ кооперуються, вкладають кошти в соціальні потреби села.

4.. Межирічани славлять Україну

В усі часи гордість села – красиві, сильні, розумні люди.

1) Люди високої науки, наближеної до Зоряного Неба. За останні 50 років розумні межирічани, які навчалися на фізико-технічному факультеті Дніпропетровського державного університету, внесли свої знання і енергію в досягнення вітчизняної науки, розвиток ракетно-космічної галузі, освоєння Космосу і захист кордонів багатонаціональної держави.

2) Межирічани – на службі протипожежної оборони особливих об’єктів. Мужні вогнеборці, пам'ять про яких шанують на межиріцьких кладовищах, в час великої небезпеки віддали себе вогню…

3) Рятівники мирного співіснування в 60-роки, під час Карибської кризи. Гідроакустик підводного човна біля кубинських берегів доріс до капітана першого рангу. Михайло Носач пишається морським пам’ятним кортиком з написом: «…жизнь Отечеству, Честь – никому».

4) Московський генерал служби особливого зв’язку і головний зв’язківець у Золочеві на західному кордоні – межирічани. У їхніх руках була охорона західних кордонів великої держави.

5) Автор наукових розробок при рятувальних роботах на Чорнобильській АЕС – межирічанин.

6) Славлять село воїни-інтернаціоналісти і учасники сьогоднішніх боїв на східному кордоні.

7) В інтелектуальній спадщині села – обласний архітектор, викладачі Київських військових училищ.

8) Є Заслужені шахтарі, чимало межирічан в органах влади (від Павлограда до Києва).

9) Є достойні, високого класу, лікарі і вчителі.

10) Межирічани в поезії про рідне село: Анатолій Петренко і Варвара Шуляк.

11) Майстри оперного, театрального, пісенного мистецтва (Шуляки, Василенко, Таран). Їх голоси славлять Україну, звучать зі сцени столичного оперного театру, звучали в Англії і Японії. Для межирічанина незрівняне свято, коли земляки-співаки збираються на рідній сільській сцені.

Джерело Знань, Памяті, Духовності: Голос предків до нащадків.

Є в селі музейний куточок у школі №2, багатий шкільний музей у школі №1. Є унікальний сільський краєзнавчий музей, який створювали мої Батьки – Вчителі в середині 50-х років.

 

Гріє душу Село
Моє рідне Село.

                                                                                           Лариса Михайлівна Охотник, 1.08.17

 

В Україні підходить до завершення II Всеукраїнський конкурс «Неймовірні села України 2017». До списку 20 фіналістів потрапило і село Межиріч Павлоградського району.  Нині на сайті AgroPortal.ua, який виступає партнером конкурсу, в режимі он-лайн до 16 серпня триває голосування за того чи іншого претендента на перемогу.

З інформацією про село Межиріч можна ознайомитись на відповідній сторінці інтернет-ресурсу - final-neveroyatnye-sela-ukrainy-2017-mezhirich

Разом із тим, ідеєю гідної презентації свого села в рамках конкурсу вже перейнялося чимало межирічан. Люди вболівають за те, аби їхня мала батьківщина стала знаною в Україні і світі, а головне, прагнуть, аби їхнє село отримало гідний розвиток. Ось і відома вже читачам tv-news.dp.ua авторка збірки краєзнавчих досліджень про місцеві кургани та Мавринський майдан («Велич степових пірамід») Лариса Михайлівна Охотник долучилася до підтримки рідного села.

Вона хоче, аби її власні історичні напрацювання і спостереження стосовно переваг села Межиріч додали конкурсантові якомога більше голосів. Редакція tv-news.dp.ua погодилася розмістити на своєму ресурсі доробок відомої дослідниці, попри те, що деякі її історичні оцінки можуть не збігатися з позицією самої редакції. Її текст подано без стилістичних і інших правок.

                                                                                                                                              Олександр Шульга

Довідка:

II Всеукраїнський конкурс «Неймовірні села України» стартував у лютому 2017 року. Його організаторами виступили онлайн-ресурс AgroPortal.ua та асоціація «Український клуб аграрного бізнесу» (УКАБ). Підтримку конкурсу надали низка владних, міжнародних і наукових інституцій, представники бізнесу тощо. Конкурс покликаний сприяти розвитку сільських територій і громад. За його умовами, переможці отримають від організаторів і спонсорів грошову винагороду в залежності від призового місця. При цьому, головний переможець матиме можливість побувати восени в Німеччині. З 16 по 23 серпня редакція AgroPortal.ua зведе воєдино всі оцінки, а 24 серпня на сайті AgroPortal.ua буде оголошено переможців, дату і місце нагородження.

                            Джерело фото: agroportal.ua

 

 

Юридические услуги