Він мав приїхати вранці, але приїхав увечері, як виявилось, на горе…
«Я, як мати дуже розумію і співчуваю матері, котра поховала свого сина. Я засуджую свого сина за , те, що він стріляв. Зараз він був би, як постраждалий, а не як злочинець. Але його видно зачепило, образило те, що його побили і пограбували. І він в гарячці таке зробив», – розповідає мама того самого волонтера, котрий застрелив бійця 93-ї бригади та поранив його товариша.
Матеріал за темою: У Павлограді чоловік вчинив самосуд над своїми кривдниками
Подробиці подій того трагічного вечора вона дізналась із розповіді сина на суді. Олегу обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою упродовж двох місяців. Тієї суботи, 26 грудня, в зону АТО разом з іншими волонтерами він виїхав ще вдосвіта, близько 4-ї ранку. Планував, що повернеться вранці наступного дня… Але повернувся увечері.
Чоловікам не сподобалось, що він був у формі
(Із розповіді мами Олега)
Син розповідав на суді, що він тільки прихав із поїздки. І був у формі. Він волонтер. Форма не солдатська, а мисливська, така плямиста. Він мав приїхати вранці, але приїхав увечері, як виявилось, на горе. Зійшов на Сільмазі і пішов у магазин купити продуктів. І там зустрів двох чоловіків. Вони були п’яні і причепились до нього чому ти у формі. А він їм сказав, що тільки приїхав і ще не встиг переодягтись. Вони не повірили. Почали говорити, що теж були в зоні АТО. І зав’язалась бійка. Бійка була біля магазину, це через вікно бачили продавці. Але поліцію не викликали. Потім Олег сказав, що давайте розходитись і пішов, вони його доганяють і починають знову бити. Він упав, почали бити ногами. Він піднявся знову пішов і так вони його тричі аж до 12 школи доганяли і били. Після другого побиття він встиг зателефонувати другові сина і сказати, що з ним трапилось. Потім у нього відібрали мобілку. На початку конфлікту їх було два на два. Із Олегом ще був його друг. Але потім він кудись зник.
На суд син ледь прийшов. У нього забій ребер, синці , вивернута губа, у носі гематома, його прооперували, в гайморових пазухах кров. Олег сказав, що били так, що він перший раз навіть втратив свідомість на якийсь час.
На суду Олег розповів, що рушницею хотів налякати їх і забрати свої речі, а вони кинули на нього з’вязку ключів. У темноті він не помітив, що то було, подумав, що може яка граната. Він вистрілив і один побіг. Син каже, що ще подумав , ну слава Богу, що побіг.
На суді Олег розкаюється у тому, що сталось.
Із розповіді дружини волонтера
Того вечора я була у знайомої, там же на Гірняцькій. Десь біля 21 год туди зайшов Олег, весь у крові, губи, ніс розбитий і сказав, що у нього відібрали мобілку, ланцюжок срібний і гроші. Взяли паспорт, але подивились і викинули поруч із ним. Сказав, що піде додому перевдягнеться і прийде. За зброю він нічого не говорив. А виходить, що взяв зброю і пішов із ними розбиратись. Десь через годину він повернувся уже зі зброєю. Сказав, що наробив дурниць – застрелив людину. Він був у шоковому стані. Тому ніяких подробиць мені не розповідав. Я пропонувала викликати швидку, але він не захотів, сказав, що нічого страшного. Він не хотів брати лікарняний, бо йому залишалось декілька днів до відпустки. Олег працював на шахті Західно-Донбаській в маркшейдерському відділі. У нас дома була мисливська зброя. Вона зберігалась у сейфі. Він займався полюванням.
У той день , як сказали його друзі він не був п’яний, лише випив пива.
А вранці наступного дня до нас приїхали поліцейські. Олега забрали. Олег був врівноважений, він завжди намагався вирішити конфліктні ситуації словами. Сусіди про нього гарної думки, вони зараз збирають підписи на його підтримку.
З приводу чуток про колишню судимість Олега та занять боксом, то одну інформацію мати підтвердила, іншу заперечила:
«Він був судимий, але це було дуже давно і ця судимість уже погашена. Просидів десь півроку. Вони украли із магазину пляшку шампанського , тоді були купони і вийшло, що крадіжка у великих розмірах. Спортом він не займався, бо у нього були проблеми зі здоров’ям, вроджена фізична вада – увігнута грудна клітина і він задихався при фізичних навантаженнях».
З приводу того, що Олег добивав ногами пораненого ним чоловіка, то на суді (зі слів матері) він пояснив , що він дійсно штовхнув ногою пораненого, аби переконатись, що той живий.
Розповідають також, що загиблий Володимир ще перебіг дорогу і забіг у «Кураж», попросив допомогу. Працівники «Куража» викликали швидку та поліцію. Врятувати бійця 93 бригади лікарям не вдалось. Вони констатували у нього травму несумісну із життям.
Його товариша швидка доставила в реанімаційне відділення у важкому стані.
Сім’я волонтера, котрий стріляв у людей, зараз боїться ночувати вдома. Кажуть, що до них дійшли чутки, що їм хочуть помститись.
До речі
Волонтерством Олег почав займатись із весни 2015. Дружина розповідає, що у нього там було чимало знайомих, друзів. Вони телефонували і говорили, що немає води, їжі. Він збирав продукти, гроші, закуповував воду і возив.
Здавалося б, що всіх чоловіків, задіяних у цій трагічній історії, мала б об’єднувати одна патріотична мета. Проте, в результаті залишились три поламані долі. ..
