Павлоградська станція юних натуралістів найкраща в області
Там у дворі гуляють павичі та цесарки, ростуть дивовижні квіти, папуги навперебій розповідають про свої справи, а удав страшенно любить, щоб його полоскотали за вушком. Комфортно почувають себе чимало тварин, в тому числі й екзотичних. А ще працює контактний зоопарк та створено музей живої природи… Одним словом, без перебільшення райський куточок.
Майже 60 років тому в невеличкому затишному будиночку на правому березі Вовчої в Павлограді відкрився заклад під назвою «Станція юних натуралістів». Юннати доглядали за садом площею 2 га, займались теплицями. На станції росли тутові дерева, юннати вирощували грен (яйця) тутового шовкопряда та здавали кокони на фабрику. За цю діяльність, а також за вирощені на навчально-дослідних ділянках квіти та овочі, юннати були нагороджені медалями ВДНГ. Так в Павлограді почав зароджуватись юннатівський рух. Якщо прослідкувати історію розвитку станції від початку до цього часу, то помітно, що заклад постійно розвивався, вдосконалювався та набував все більшої ваги й популярності в місті. Станція розвивалась не лише як центр природоохоронної, а й набирала силу як центр науково-дослідної та екологічної роботи.
Сьогодні станція юних натуралістів розмістилась в архітектурно-історичній будівлі міста – по вул. Соборній,15.Тут працює 11 педагогів (педагогічна освіта для роботи на станції є обов’язковою умовою). Очолює комунальний заклад Катерина Кириченко. Мета діяльності закладу: формування екологічної культури особистості, екологічне виховання, пошук, розвиток та підтримка юних обдарувань, природоохоронна та дослідницька діяльність.
Коли потрапляєш на територію станції, то складається враження, що ти десь за межами міста, в якомусь тихому райському куточку. Заклад розміщений у приватному секторі міста, де не надто активний рух транспорту та людей, тому звірі та птахи почуваються досить комфортно. Птахи (цесарки, павичі, фазани) вільно пересуваються прямо у дворі. Щоправда, зараз їх помістили в змайстроване з плівки укриття, аби не замерзли на вулиці. Окрім того на території станції закладено дендропарк, розбиті навчально-дослідні ділянки та клумби. Облаштувати територію допоміг Марвінський лісорозплідник, з котрим станція тісно співпрацює. Родзинкою станції юних натуралістів є його постійні мешканці. Яких тваринок тут тільки немає – від звичайних кроликів до удавів, азійських черепах та білок-летяг!
Хтось може зауважити, мовляв, то колись можна було зацікавити дітей кроликами та волошками. Нинішні діти інші, їх не відірвеш від ґаджетів. Виявляється, можна відірвати. Потрібно лише любити свою справу, вкладати в неї душу і тоді, навіть при браку фінансів, можна віднайти методи та способи удосконалення й розвитку.
«Я дуже люблю тварин, у мене вдома є собаки, коти, равлики, акваріум», – розповідає заступник директора Юлія Мамотенко. Сьогодні вона наш співрозмовник.
- Скільки дітей відвідує станцію чи не зменшується їх кількість з роками?
- Сьогодні станцію юних натуралістів відвідує 418 дітей віком від 5 до 15 років. У 5 років наші керівники гуртків приходять в дитсадки й там проводять заняття з дошкільнятами. А, починаючи з 1 класу, діти вже приходять до нас. Працюють також гуртки на базі шкіл. На станції юних натуралістів діють гуртки біолого-екологічного, дослідницько-експерементального та декоративно-прикладного напрямків. В приміщенні працює 4 навчальних кабінети, а влітку можна проводити заняття в екокласі. Інтерес дітей до тварин, рослин, бажання дізнатись про них більше з роками не спадає. Хоча в різні роки кількість дітей змінювалась, але то залежало більше від кількості працівників станції, адже зарплати у нас не надто високі.
- Як на станцію потрапляють тварини, особливо екзотичні? Ви їх десь закуповуєте?
- В основному тварин ми обмінюємо, особливо, що стосується екзотичних. Наприклад, якщо в нас є багато якихось тваринок, то ми їх можемо обміняти на більш екзотичні, яких би нам хотілось. Саме в такий спосіб у нас з’явились азійські черепахи та хамелеони деякий час жили. Буває, що нам дарують тварин. От удава Машу нам подарували з Дніпропетровського екологічного центру. В куточку «тераріум» є ігуана, її нам теж подарували. Основну масу ми або обмінювали, або нам дарували. А от голуби ми почали розводити з «легкої руки» Леоніда Деркача. В червні 2004 року Леонід Деркач, тоді він був народним депутатом, урочисто подарував юннатам голубів – пару «польських монахів» та 4 голуби «павича». З цього часу на станції юних натуралістів (СЮН) з’явився новий напрямок – вирощування та догляд за голубами. В недалекому майбутньому планується селекція голубів.
- У вас чимало різновидів рибок, ви їх теж на когось обміняли?
- Частину рибок нам подарували, а частина перекочувала до нас на зимівлю із фонтану, що в дитячому парку. Вони тут почувають себе добре і навіть розмножуються.
- Чи є тваринки, які користуються найбільшою увагою з боку дітей?
- Діти люблять всіх тварин, яких можна потримати, погладити, з котрими є контакт. У нас на станції працює контактний зоопарк. В основному це пухнастими – кролики, шиншили. Вони, напевне, і є улюбленцями. Проте є любителі ніжностей і серед плазунів. Наприклад, удав Маша дуже спокійна. Вона любить, коли її гладять, беруть на руки. А от ігуана дуже любить позувати, коли з нею фотографуються. Любить, коли її чіпають, гладять, беруть в руки. А є тваринки, котрі не люблять, щоб їх гладили. За ними можна лише спостерігати. Є тваринки, котрі не задоволені, коли їх в день будять, бо ведуть нічний спосіб життя, наприклад, білка-летяга. Є такі, що можуть навіть вкусити, їх потрібно брати дуже обережно. І це зовсім не екзотичні тваринки – це пацючки, кролики. Адже це гризуни, вони кусаються. Діти про це знають. Екзотичні тваринки якщо вони ситі та їм тепло, то вони не нападають і не кусаються. Діти знають також чим їх можна годувати, чи можна морквинку запхнути чи ні в клітку. Діти вивчають звички різних тварин, вміють за ними доглядати та правильно поводитись. В клітках є килимки з підігрівом. В кожної тваринки є особливості по догляду. Ми навчаємо цього дітей. Основний наш профіль – еколого-натуралістичний. Діти вивчають природу – це ботаніки, рослинники, зоологи.
- Чим іще займаються юннати, окрім участі в різних гуртках та догляду за тваринами й рослинами на станції?
- Нерідко в нас проходять виїзні заняття в полі чи лісі. Наприклад, на території Вербського лісу була відкрита «Екологічна стежка». Цей куточок Присамар’я з різноманітним видовим складом дерев, кущів, рослин став музеєм живої природи просто неба. Бувають також експедиційно-польові збори команд юних зоологів в інших областях України. А ще ми беремо активну участь в різних конкурсах та відвідуємо виші, з котрими співпрацюємо.
- Чи вистачає вам коштів для утримання такої великої кількості тварин, птахів, рибок та облаштування станції?
- Із міського бюджету виділяються кошти лише на зернові культури, зарплату працівникам та комунальні послуги. Проте діти приходять з екскурсіями та приносять нам різних соковитих кормів. Наприклад, пітон, павук-птахоїд, азійська сухопутна черепаха, вони їдять овочі та фрукти. Якісь кошти виділяються на ремонт, є благодійник – він виділив будівельні матеріали. Але, в основному, ми активно беремо участь в різних конкурсах. Наприклад, лише завдяки перемогам у конкурсі «Громада своїми руками» ми змогли створити вольєр для декоративних птахів та аквакомплекс з шести акваріумів, відкрити «Еко-клас», створити вільну біологічну лабораторію, замінити вікна, придбати мультимедійну дошку.
- Як лікуєте тваринок, коли вони хворіють?
- Коли тваринки хворіють, то користуємось ветеринарною клінікою на благодійних засадах, скажімо так «по знайомству». Нас консультують, або ветеринарні лікарі приходять до нас, обстежують наших підопічних та призначають лікування. Кошти для таких потреб не виділяються. Певний час виділялись на ліки, ще якийсь час на консультування лікаря, але потім ветеринарна клініка змінила свій статус і нам перестали виділятись на це кошти.
- Чи впливає заняття на станції юних натуралістів на вибір професії ваших вихованців?
- Ми більше відстежуємо старшу ланку – 9-11 клас. У нас працюють 4 гуртки для старшокласників. Там близько 30% дітей вступають до вишів саме за нашим напрямком. До речі, кандидат біологічних наук, викладач Дніпровського Національного університету ім. Олеся Гончара Віктор Бригадиренко теж був вихованцем станції юних натуралістів. В 1993 році почалась робота з дітьми в системі Малої академії наук. Вихованець гуртка «Юні зоологи» – Віктор Бригадиренко – почав науково-дослідну роботу в напрямку «Зоологія. Комахи». Сьогодні він кандидат біологічних наук, доцент, викладач в Дніпропетровському Національному університеті ім. Олеся Гончара, відповідальний редактор декількох серйозних наукових журналів: «Biosystems Diversiti», «Regulatory Mechanisms in Biosystems».
- Що дає дітям відвідування станції юних натуралістів?
- В першу чергу, це спілкування з живою природою. Дітям міста цього не вистачає, де ще вони можуть побачити, не на картинках, екзотичних тваринок, доторкнутись до них. Це дуже важливо, як для психологічного, так і для правильного фізичного розвитку дітей. А по-друге, це вже профорієнтація. Вони вже можуть свідомо обрати собі професію. Адже ми співпрацюємо з вишами й діти мають змогу їздити до вищих навчальних закладів, спілкуватись з науковцями та обирати собі професію.
- Про що ви мрієте?
- Ми мріяли про вікна, їх установили. Зараз хочемо відремонтувати живий куточок. Там мешкають кролики. Вони найменш страждають від холоду, вони можуть жити навіть у приміщеннях, що не обігріваються. Стан будівлі плачевний.
Довідково
На сьогодні станція юних натуралістів тісно співпрацює з:
- Національним еколого-натуралістичним центром;
- Обласним еколого-натуралістичним центром;
- Дніпропетровським державним аграрним університетом;
- Дніпропетровським Національним університетом;
- Українським державним хіміко-технологічним університетом;
- Українським товариством охорони птах
Тетяна Верба
