Маленьке селище із гучною назвою Нью-Йорк, що на Донеччині, через постійні ворожі обстріли перетворилось на руїни
Руїною стало також і помешкання Анастасії. У квітні 2022 року з малою дитиною, мамою з інвалідністю та бабусею з переломом шийки стегна вони втікали з того жахіття куди очі дивляться…
За 2,5 роки життя в Павлограді Анастасія вже трохи оговталась, посміхається і дякує добрим людям та благодійникам, котрі допомагають вимушеним переселенцям. Однією із таких організацій в Павлограді є ГО «Жінки Західного Донбасу». Вони реалізують в місті новий проєкт з допомоги населенню для подолання наслідків війни.
- Ми приїхали з Донеччини, з селища Нью-Йорк ще у квітні 2022 року. Наш будинок, так само як і все селище, повністю розбитий. Коли ми їхали, то уже горіли сусідські будинки. У мене мала дитина, плюс бабуся після перелому шийки стегна погано пересувалась, мама – інвалід дитинства. Тому, довелось евакуюватись. Забрали декотрі речі, в сумку скинули й поїхали. Їхали, куди очі дивляться. В Павлоград не планували. Ми навіть не знали про таке місто. Друзі були у Дніпрі й вони сказали їдьте до нас. Коли ми доїхали до Павлограда, то уже настала комендантська година, було темно, пробки великі… Ми заїхали в якусь темну вулицю з надією хоча б десь переночувати. Зупинились і зустріли одну жінку. Вона каже, ходімо до мене, заночуєте, а потім щось придумаємо. Ми у них заночували, а вранці вони кажуть, що є люди, в яких пустує будиночок, від мами залишився і вони готові пустити нас туди пожити. Так ми й залишились в Павлограді, познайомились, подружились. Тут люди дуже добрі. Всі такі привітні. Там ми прожили рік, потім у них діти повернулись і потрібно було щось шукати. І ми знайшли, зараз орендуємо будиночок. Я тут уже влаштувалась на роботу в «Аврору» продавцем - консультантом, вітчим працює в ДТЕКу, на автобазі. А мама допомагає з дитиною. Почуваємось, як начебто місцеві.
Виїздили з Донеччини ми самотужки, своєю машиною. Тоді ще дороги були не перекриті. Не так страшно було виїздити, страшно було залишатись. Перший снаряд упав за 50 метрів до нашого будинку і ще один за будинком, вікна повисипались. Дитина злякалась дуже. Вони були в школі, коли пішли перші обстріли. 22-23 лютого уже полетіли снаряди. Школа від нашого селища за 6 км і дітей возили шкільним автобусом.
В Павлограді місцеві волонтери підказали, що тут є така організація «Жінки Західного Донбасу», котрі допомагають переселенцям. Війна триває довго і все менше організацій допомагають, тому дуже вдячна цій організації, котра продовжує нам допомагати. Для нас це дуже важливо.
Проєкт з допомоги населенню для подолання наслідків війни триватиме до серпня 2025 року. Детальнішу інформацію про час та місце проведення різних заходів можна знайти на наших сторінках в соцмережах.
Проєкт реалізується в межах проєкту EMPOWER, що фінансується Федеральним міністерством економічного співробітництва та розвитку Німеччини (BMZ) спільно з Європейським Союзом та реалізується GIZ Ukraine.
