П’ятеро бандитів вивезли Олексія у посадку, де тривалий час катували, ніч він провів у невідомій квартирі,а наступного дня повезли на цвинтар…
Принаймні так він розповів журналістам
Ця історія могла б стати захоплюючим сюжетом для фільма із серії детективів. Щоправда, поки що із невідомим завершенням.
42-річний Олексій займається постачанням на підприємства, фірми спеціалізованих великогабаритних підшипників. І каже, що має непоганий заробіток.
І все було б добре, якби не одна пригода, котра внесла у звичне житейське русло свої корективи.
У ніч на 23 грудня 2016 у одного із його поставщиків, теж павлоградця, сталась крадіжка підшипників та іншого технічного обладнання. Чоловік визначив для себе коло підозрюваних, в котре потрапив і Олексій. Це і був початок його детективної історії, про котру 13 січня 2017 він розповів журналістам.
Вранці до нього постукали у двері
Вранці 6 січня (він проживає сам) до мене постукали у двері. Це була 10 ранку, я готував сніданок. Двоє чоловіків запитали чи тут проживає Шевцов Олексій, я сказав так. Я живу у квартирі, в п’ятиповерховому будинку. Я відкрив двері і мене відразу без ніяких пояснень почали бити руками в обличчя. І у мене якось вийшло закрити двері і вони залишились у під’їзді.
А через хвилин 15 телефонує на мобілку чоловік і таким інтелігентним і спокійним голосом говорить, що мовляв потрібно поспілкуватись. Я запитав на яку тему, а він говорить вийдіть ми вам все пояснимо. Я зателефонував знайомому, котрий живе у сусідньому під’їзді, щоб разом із ним вийти на вулицю. Ми вийшли нікого не помітили. А у дворі стоїть технічна будівля. Вони загнали свою машину за це приміщення і самі заховались. Сусід тільки пішов, як п’ятеро чоловіків звідкись вискочили, мене оточили і кажуть поверни підшипники. Я кажу, що я не знаю про що ви, які підшипники. Дайте мені хоч список, аби я знав, що викрадено. Дають список, де написано, що викрадено більше двох десятків підшипників мінімум по 4 тис грн кожен.
За заводськими цінами це близько млн. грн. Я знаю на якій фірмі в Україні які підшипники, скільки, де і чого. Я займаюсь цим більше 20 років. Я кажу, що я знаю у кого це викрадено, давайте ми з ним зустрінемось і все вияснимо. Вони кажуть ні, ні з ким ти зустрічатись не будеш.
Катували увесь день
Вони всі були зі зброєю. У них вогнепальні пістолети були за поясом. Вони це не приховували. Мені не залишили вибір як сісти до них у машину і поїхати із ними.
Я їм запропонував зробити заявку , куди включу 2-3 позиції ексклюзива, котрі в Україні в одиничних екземплярах і вам їх принесуть. А такі підшипники були у цьому списку. Але їх це не влаштувало. Вони були на двох машинах. Мене відвезли в посадку на 40 років і почались катування. Били довго, почали десь о 12.00 і закінчили, коли уже стемніло.
Намагались бити по печінці, нирках і по ногах. Били всі п’ятеро. Кажуть признавайся. Казали, що відпрацьовують удар лоу - кік. Сказали, що це ми з тобою проводимо раунди. Професійний боксер може витримати 12 раундів, побачимо скільки ти витримаєш. Я час від часу втрачав свідомість. Вони весь час били і казали згадуй і думай. Демонстрували пістолет, погрожуючи прострелити руку чи ногу. Я уже готовий був зізнатись в чому завгодно, але ж я цього не робив. Я абсолютно чистий і готовий довести це на будь-якому детекторі.
Святвечір перетворився на пекло
Коли стемніло, мене посадили в машину і відвезли в одну із квартир на четвертому поверсі у будинку на Міськгілці. Видно, вони винайняли цю квартиру. На четвертий поверх мене заносили, бо я не міг стати на ноги, все тіло боліло. Помістили в окрему кімнату, дали пластинку знеболюючого і мінералки. Я випив знеболюючого, але заснути не зміг. А вони у сусідній кімнаті там їли, грали в карти, гроші ділили. Я чув таку розмову – автомат у багажнику залишився, може його сюди принести. А другий відповів, та нехай лежить , машина на сигналізації. Їм десь від 25 до 35 років. Спортивної статури, вони не пили спиртного і не палили. І ще я зрозумів, що вони не тутешні.
Цим людям видно були проплачені гроші і вони мені це давали зрозуміти. І коли вони мене тримали у кімнаті, я чув розмову між ними, кому скільки.
І ще я чув, що вони домовляються із замовником зустрітись наступного дня біля АТБ, біля квіткового ринку на стоянці о 08.45. Четверо із них їде на зустріч. А мене почадили у вісімку до того, котрий назвав себе Андрієм. Він увесь цей час тримав мене під прицілом пістолета.
Коли ми під’їздили до АТБ, то я побачив, що стоять ці четверо і стоїть мій поставщик із ними, котрого обікрали і бесідує із ними. Це могли б зняти камери зовнішнього відеоспостереження. Ми поїхали стали біля будинку на Рєпіна. Увесь час він тримав мене під прицілом пістолета. Я кажу навіщо тобі пістолет. Я не можу ні ходити, ні дихати. Мені було дуже зле. Я попросив відкрити вікно. Я почав задихатись.
Потім ми поїхали на цвинтар, що на селищі РТС. Там у нас знову відбулась розмова, типу ти розумієш для чого ми сюди приїхали . Це було десь 12 дня, на цвинтарі були люди і я подумав, що вони нічого не зможуть тут зі мною зробити. І почав з ним говорити, що я реально нічого не знаю, я тут ні до чого. Вони дали мені 100 грн і кажуть бери таксі і їдь додому. А через тиждень обіцяли знову зателефонувати,а за цей час я маю знайти ту людину, котра викрала підшипники.
Нехай радіє, що залишився живий
Я зателефонував своєму знайомому, попросив під’їхати. Потім домовили зустрітись із тим самим поставщиком. Він приїхав не сам,а ще із якимось «Мурчиком». І я йому кажу, що ти твориш, навіщо ти це зробив. А він відповів, що мовляв радій, що живий залишився.
Поліція заяву не зареєструвала
Після цього я взяв таксі і поїхав до травмпункту. Це було десь 12 дня. У травмпункті зателефонували до поліції. Приїхали правоохоронці із ГОМ-1. Мене опитали, я все розповів, вони склали акт. Я написав заяву. А наступного дня найняв адвоката. 9 січня адвокат пішов до поліції, аби дізнатись про подальшу долю моєї заяви. А потім прийшов до мене і сказав, що в поліції порадили, щоб я забрав заяву, бо якщо я не заспокоюсь, то наслідки будуть плачевні.
Я буду йти до кінця
Я знаю, що у замовника мого викрадення є гроші, зв’язки , є родичі в органах у Києві, Дніпрі. Це всі знають, він не приховує цього, він не боїться. Але я буду йти до кінця. Я не збираюсь ховатись, я у цій ситуація чистий, хоч на детекторі брехні перевіряйте мене. Мене не цікавлять їх гроші, я хочу, щоб була справедливість. Я заробляю нормальні гроші. Мені вистачає. Красти немає потреби. Бандити мені теж погрожували, щоб я не здумав нікуди звертатись, бо приїдуть інші люди і уже буде розмова в іншій площині. Прямим текстом сказали, що мене застрелять. Вони приїздили не лише до мене. До всіх зі списку. Але у тих були сім’ї, їх було важче витягти в посадку.
На дії поліції потерпілий написав скаргу до Павлоградської місцевої прокуратури.
Прокуратура відреагувала відразу. Мене викликали і я давав пояснення. Мені сказали, що відкриють карну справу.
Адвокат потерпілого Володимир Маньковський вважає, що поліція у цій ситуації скоїла злочин
З боку поліції іде спротив, чому не зареєстрували? Заяву мали б зареєструвати упродовж доби. Це прикриття злочину зі сторони поліції. Адже з моменту подання заяви уже пройшов тиждень. За цей час вони уже мали б займатись і шукати злочинців. На мій погляд це є злочин зі сторони поліції.
16 січня за коментарями редакція tv-news.dp.ua звернулась до павлоградської місцевої прокуратури та до поліції.
Прес-служба прокуратури повідомила, що із заявою на неправомірні дії поліції потерпілий дійсно звернувся до прокуратури. На даний час іде перевірка обставини, викладених у заяві.
У Павлоградському відділі поліції сьогодні нам повідомили, що за даною заявою відкрито кримінальне провадження за ст. 146 , ч. 1 КК України (Незаконне позбавлення волі або викрадення людини)
