Перед очами багатьох досі стоять не лише обличчя тих, кого відспівували на Майдані, а й дещо інше. Прикриті деформовані трупи, чорні мішки, які вантажать в автобуси та КамАЗи. Тіла з відрізаними головами...
Після кривавих подій на Майдані, у кінці лютого 2014 у Києві було створено Слідчий комітет Майдану. Це була громадська ініціатива колишніх учасників подій у Києві листопада 2013 - лютого 2014 року – представників Автомайдану, Самооборони, волонтерів. Люди не вірили, що розслідування злочинів на Майдані правоохоронними органами, в яких працювало багато осіб, причетних до масових вбивств січня-лютого 2014 року, буде об’єктивним.
Тому вирішили провести своє незалежне розслідування.
Такі розслідування намагались проводити ще декілька груп майданівців, які більш-менш координували свої дії та обмінювались інформацією. Займались збором свідчень від учасників та свідків подій у Києві зими 2013-2014 року та пошуком зниклих людей. Про деякі зі свідчень журналісту tv-news.dp.ua розповів один із волонтерів слідчого комітету. Ось кілька епізодів:
"Тітушки" стріляли в людей
18 лютого солдати внутрішніх військ погнались за людьми, які почали тікати від них в метро Арсенальна. Невелика група майданівців зупинили міліціонерів, кидаючи в них бруківкою. У цей час підбігла група людей кримінальної зовнішності і почали стріляти по майданівцях та по цивільних із обрізів мисливської зброї, ховаючись за щитами солдатів внутрішніх військ. Тобто, силовики використовували злочинців у боротьбі проти Майдану! Виходить, що у цьому замішане було і керівництво тодішніх внутрішніх військ. Пройшло уже два роки, але ніхто за це не поніс покарання.
Він бачив, як стріляли в голову бійцю Самооборони
Один із бійців брав участь у подіях на Грушевського 18 лютого. Коли «Беркут», внутрішні війська і «тітушки» перейшли в наступ, група протестувальників забарикадувались в одному із під’їздів будинку №9. Вони відбили напад «тітушок» і чоловік вирішив піти перевірити дах, щоб тудою ніхто не проник. А коли спустився, то виявилось, що їх барикаду в під’їзді вже взяли «беркутівці». Він заховався і пізніше бачив, як один з «тітушок» здійснив постріл з пістолета в потилицю одному з полонених протестувальників. Перед тим цього чоловіка з Києва поклали вниз обличчям, підстеливши під голову камуфляжну куртку. Це щоб не було слідів крові. Чоловік розповідав, що бачив, як після пострілу розлетілись мізки.
«Тітушки" були під впливом наркотиків?
Ще один епізод з пострілом в голову майданівця закінчився більш благополучно – кілька разів стріляв «тітушка» в голову бійця самооборони з травматичного пістолета, але так і не зрозумів, що в бійця на голові була каска. Схоже, що «мисливці за скальпами майданівців» були під впливом наркотиків чи у стані афекту. Не досягши успіху, негідник поранив цього бійця пострілом в плече, і почав стріляти в інших.
Один свідок розповідав про те, що 21 чи 22 числа один з мешканців столиці пішов у гараж і бачив, як розстрілювали близько 10 майданівців на одній з околиць Києва.
Самі страшні речі були 18 лютого
Ми опитали значну кількість людей, працювали гарячі лінії нашого Слідчого комітету. З цих розповідей можна зробити висновок, що самі страшні події відбувались 18 лютого. Навіть страшніші, аніж 20, про які говорилось вже досить багато. В пресі значна частина подій 18 лютого до цього часу не висвітлена.
Люди розповідали, наприклад, про те, що в намети «тітушок», якими керували люди з військовою виправкою (не виключено, що російські спецслужби), заводили полонених майданівців. Звідти їх тіла виносили, інколи оскальпованими. Намети стояли в Маріїнському парку, на території, де стояли міліція і «Беркут». Пам’ятають двох міліціонерів, які брали в цьому участь, один був сержант, інший – майор.
Була інформація, що відрубували голови. Розповідали, що один із козаків пішов у наступ із шаблею . Його поранили, шаблю забрали і цією шаблею відрубали голови. Відрубували в наметі. Казали, що люди схожі на чеченців, а в другому місці хтось із правоохоронців. А уже через годин три все було вимито, заметено. Всі сліди приховані. Тобто була присутня команда, яка прибирала сліди.
Тіла мертвих майданівців збирали у вантажівки і тракторний причеп
Кілька людей повідомили, що 18 числа бачили, як вантажили тіла майданівців. В одному випадку – на два великі вантажні автомобілі, в іншому (по Грушевського ближче до Європейської площі) – на три вантажівки. Ще в одному випадку розповідали, що тіла забирали на вантажівку і трактор з причепом.
Поховання на кладовищі. В одній могилі не один труп?
Ми отримали інформацію, що на одному із кладовищ у Броварах поховані майданівці. Наша група виїхала туди, щоб перевірити це повідомлення. Зайшли до директора кладовища і попросили показати поховання з 18 лютого за тиждень. Він показав журнал реєстрації. Все нібито було гаразд, але при огляді кладовища ми побачили скраю кілька неідентифікованих могил, дві з яких були свіжі, про які директор нічого не казав.
Коли ми звернулись за поясненнями, директор кладовища захвилювався. Спочатку зробив вигляд, що не розуміє про що йде мова. Потім сказав, що це «не витребувані» покійники. Виявилося, що є ще один журнал реєстрації! В ньому одна могила була без реєстрації, а всі решта були зареєстровані. Але у нас викликали підозру дві могили. Директор нас запевняв, що там було поховано по одній людині, але кількість землі і розміри могили навели на думку, що там більше людей поховано.
Наступного разу коли ми туди приїхали, то відразу з’явилась броварські міліціонери «сталі насмєрть» і нас не пустили. Була навіть спроба забрати смартфон, на який це знімали. Цією інформацією я поділився з однією з груп, які вели своє розслідування. Вони добряче її перекрутили і в пресі з’явились повідомлення про «багато таємних могил в Броварах».
Цю «сенсацію» підхопили навіть центральні телеканали. Взагалі, я став задумуватись після роботи в Слідчому комітеті – а чи потрібні Україні засоби масової інформації в тому вигляді, в якому вони зараз перебувають? На голому місці роблять сенсацію, але умудряються «не помітити» бойню 18 лютого в Маріїнському парку і біля нього!
Перевіряли багато точок на захоронення тіл. Хлопці спелеологи лазили по катакомбах, шукали у підземних комунікаціях. Розкопки велись. Зразу не було такого спротиву від влади. А потім уже не дозволяли, тому перевірили не все. Думаю, що до цього питання ми ще повернемось.
Люди боялись розповідати
Взагалі, люди боялись розповідати. З нами були відвертіші, тому що ми для них були свої, міліції і слідчим прокуратури не довіряли. І на це були підстави – багато працівників міліції і прокуратури були замішані в злочинах проти Майдану. Мені відомий випадок, коли постраждалого нашого самооборонівця 18 лютого в Маріїнському парку викликали до однієї з обласних прокуратур як свідка. Довго тримали у слідчого, а після того, як відпустили, на нього було скоєно напад. Нападники погрожували «розібратись» з сім’єю цієї людини.
Влітку працювала слідча комісія Верховної Ради на чолі з Геннадієм Москалем, я був на одному з її засідань. Навпроти мене сиділа пара слідчих Генпрокуратури. І я був вражений, що вони про ці події знають менше, аніж у нашому Слідчому комітеті. Про деякі епізоди вони взагалі не знали.
Думаю, реальний пошук винних почнеться не раніше, ніж через років 5-7 – зараз занадто багато людей у правоохоронних органах і у владі хотіли б поховати правду про ті події зими 2014 року, які так круто повернули хід нашої історії. Повинен пройти час, щоб цих людей там стало трохи менше.
Із волонтером Слідчого комітету Майдану бесідувала Тетяна Верба
До речі
Під час акцій протесту проти режиму Януковича загинули близько 780 людей. Таку цифру озвучили волонтери-медики Майдану. Кажуть, що у цих цифрах вони не сумніваються, бо більше половини загиблих пройшли через їх руки.
