Мене особисто не здивували результати першого туру виборів Президента України, хоча розрив між першим і другим місцем виявився таки завеликим
Чи завеликим критично – побачимо 21 квітня 2019 року, після другого туру. Я взагалі допускав варіант з невиходом Петра Порошенка у другий тур, так як колись було з Віктором Ющенком.
Багато хто каже, що в ситуації, яка склалася винен лише Порох і його політика. А саме – корупція у владі, заробітки на оборонних замовленнях, низькі пенсії, малі зарплати, відсутність прогресу у судових справах щодо покарання сепаратистів і масових вбивств на Майдані, тощо. Однак, якщо подивитись у Конституцію України, де записані повноваження Президента, то побачимо, що понад 90% претензій до Петра Олексійовича мали бути адресовані до інших посадових осіб. То чому ж велика кількість українських громадян переконані, що «Вселенське Зло» - це і є Порошенко?
Про інформаційні потоки
В Україні при Януковичу було 23 мільярдери. До розподілу великих грошових потоків з бюджету, при будь-якому розкладі, допущені з них всього кілька осіб, але грошей хочеться не тільки допущеним до бюджету. А майже у всіх з них є підконтрольні ЗМІ - гарне знаряддя для метання лайна в опонента, та ще й в агресивному стилі. Чи ви може думаєте, що українські ЗМІ, створені на гроші олігархів, служать "вільному розповсюдженню інформації" і дотримуються стандартів ВВС? Ага, ото сплять коломойські і фірташі і думають – як донести до нас правду.
Є ще російські ЗМі, які дивиться частина населення, є ольгінські інтернет-боти. Кого, на вашу думку, вони критикують в умовах «гібридної» російсько-української війни? А ще УПЦ (МП) - російська церква в Україні. Вона теж має колосальний інформаційний вплив. Чи ви думаєте, що ордени Кірілу Путін вручає за те, що той старанно молиться Богу?
Є ще проплачена агентура Кремля серед радикальних організацій і партій - вона працює на "картинку". Є ще ті, хто постраждав від реформ – «євробляхери», менти, яким у новій поліції не знайшли місця, медична мафія, тощо. Вони також працюють на "картинку". І пишуть в соцмережах.
А тепер додайте ці всі інформаційні потоки і скажіть – що має відчувати середньостатистична людина, на голову якої це все виливається упродовж п'яти років? Вона повністю дезорієнтована і не зовсім розуміє, що насправді відбувається. Ви можете кожному побудувати будинок із золота, але вас все одно будуть критикувати, адже ви хоча б щось зробите не так! Тим більше, що результати реформ і не могли в повній мірі проявитися за ті кілька років, які мав Порошенко. А як у воюючій країні можна всім підняти пенсії? Продати ті танки й літаки, які ще залишились?
Про достовірність
Інформаційні потоки перевірити на достовірність повністю не може жодна людина. Тому частину інформації (більшу чи меншу) доводиться сприймати на віру. Добре, якщо у людини є здатність аналізувати інформацію і її джерела. А якщо ні? Як не дивно, але значна частина людей довіряє незнайомим джерелам! Дійсно, хіба можна вірити тому Грицьку, що живе по сусідству? Я ж його знаю як облупленого – є в нього купа недоліків. А от є сайт, де розписані в деталях «злочинні схеми» - все зрозуміло і картинки там гарні з красивими стрілочками! Такою властивістю людської психіки і користуються розповсюджувачі фейків.
Довіра до інформації зростає, коли її оприлюднюють «свої» «солідні» телеканали і видання. От і закріпились непомітно у масовій свідомості тези про «злочинну владу», «ворога в Києві», «бариг, які не хочуть припиняти війну». А от тези «Подалі від Москви!», «Москва – агресор!», «Путін – Х…!» потихенько відходять на задній план – операція «Зміни мозок хохла» успішно розвивається. І тут бачимо колосальну недооцінку впливу інформаційних чинників на ситуацію з боку керівництва країни і незадовільну роботу відомств, які мали забезпечувати інформаційну протидію агресії.
Що буде завтра?
Найближчим часом ситуація в цьому плані не зміниться – незалежно від результатів виборів. До «бюджетного корита» дорвуться кілька «політичних сил», які, найвірогідніше, будуть представляти ті чи інші олігархічні клани. Решта, через свої ЗМІ, буде «мочити» «злочинну владу», як завжди, не вибираючи засобів і не дуже переймаючись питаннями етики і моралі.
Не зміниться й інформаційна політика Москви – вона буде вести кампанію дискредитації української влади і вносити різноманітні розколи в українське суспільство. А також сіяти ворожнечу від Донбасу до Карпат. Може так статися, що вже найближчим часом ми зіткнемось з застосуванням нових інформаційних технологій у цій «гібридній» війні, яка триває принаймні вже кілька століть і невідомо скільки ще буде продовжуватись. Тому що припиниться вона лише після поразки Росії чи України, і ніякі «мирні договори» тут нічого не змінять.
Ціна питання – існування Росії, як імперії. Або ми, або вони – все інше є обманом чи самообманом. І без перемоги у інформаційній війні не може бути перемоги у збройному протистоянні.
Микола Осіпчук
