Злість може стати імпульсом до добрих вчинків
Викладач Інституту Релігійних Наук св.Томи Аквінського у м. Київ та Вищої Духовної Семінарії у м. Ворзель, декан Дніпропетровського деканату, публіцист, настоятель парафії св. Архангела Михаїла в Павлограді о. Матвій Годек. Ця електронна адреса захищена від спам-ботів. Вам необхідно увімкнути JavaScript, щоб побачити її.
Злість – це природна емоція, знайома кожній людині. Найчастіше - це реакція на загрозу або кривду. Читання Євангелія показує нам, що навіть Христос не був позбавлений цієї емоції. У святому Писанні знайдемо приклади, коли Ісус висловлював злість, наприклад, виганяючи торговців із храму. Сама по собі злість не є ані доброю, ані злою з моральної точки зору. Проблема починається тоді, коли людина не може контролювати цю емоцію і під її впливом завдає шкоди іншим — чи то словом, чи вчинком.
Злість також може стати імпульсом до добрих вчинків. Якщо щось мене розгнівало, я можу використати цю енергію як мотивацію до дій, які сприятимуть зміні ситуації на краще. Це може бути зміна позиції, покращення умов у даній ситуації або захист слабших.
Також, робота над собою полягає в тому, щоб правильно опрацьовувати цю емоцію. Навчання стриманості дозволяє не лише контролювати злість, а й направляти її на позитивні зміни. Злість сама по собі не є гріхом, але спосіб, у який ми переживаємо і виражаємо її, може стати приводом для гріха, якщо ми не будемо її контролювати.
Тому християнин може відчувати злість, але важливо, щоб він панував над цією емоцією і не дозволяв їй руйнувати його стосунки з іншими та з Богом. Правильне переживання злісті – це шлях до духовного та морального зростання.