Покора — це передусім правда про себе
Викладач Інституту Релігійних Наук св.Томи Аквінського у м. Київ та Вищої Духовної Семінарії у м. Ворзель, декан Дніпропетровського деканату, публіцист, настоятель парафії св. Архангела Михаїла в Павлограді о. Матвій Годек. Ця електронна адреса захищена від спам-ботів. Вам необхідно увімкнути JavaScript, щоб побачити її.
Не йдеться про применшення власної цінності чи про штучну поставу, яка маскує пиху. Бути покірною людиною означає жити в правді: прийняти дійсність такою, якою вона є. А ця правда проста — я є грішником, а водночас я є кимось безцінним, бо Бог мене полюбив і зробив Своєю дитиною. У цій перспективі відкриваємо, що наша цінність не залежить від похвал ані від того, чи інші нас цінують, але від любові Бога, яка є незмінною.
Покора дає внутрішню свободу щодо думки людей. Хто знає свою гідність, той не переймається ані звеличенням, ані приниженням. Коли хтось нас зневажає чи кривдить, це не змінює факту, що ми — створені на божий образ. А коли хтось нас хвалить, це не веде до вивищування над іншими, бо немає потреби доводити свою цінність. Той, хто справді знає свою ціну, не мусить нічого доводити — йому достатньо усвідомлення, що його любить Бог.
Отже, покора не є слабкістю, але найбільшою силою людини. Це шлях до правдивої свободи, бо хто живе в правді, той не боїться ані людської думки, ані власних обмежень. Покора — це визнання своєї малості, але водночас і своєї величі в очах Бога. Це життя у свідомості, що я — грішник, якого Бог безумовно любить. І цього достатньо. Божої любові справді достатньо.