Експонат (трилітрова скляна банка національної страви рф) привезений з-під Бахмута
Його подарував музею волонтер Ігор Іваніченко. Каже, що рашисти так втікали, що навіть пайки свої позалишали. Тим паче, що енергетична цінність такого цінного продукту дуже низька. М'ясом у "щях" навіть і не пахне. Принаймні, на етикетці цього не вказано.
А от смердить добряче. Як розповідає Ігор Іваніченко, розбита банка цього цінного продукту розповсюджувала сморід "гірший від протухлих яєць".
На етикетці щєй виведено гасло "своих не бросаем". Але, як показує практика, із своїми військовими окупанти поступають, так само як і зі щами.
Про проблеми з харчуванням російських військових, яких відправили воювати в Україну, було відомо ще від початку їх вторгнення. Солдатам видавали прострочені пайки, які були абсолютно непридатними до споживання, але, схоже, що навіть за рік командуванню окупантів не вдалося владнати це питання.
Вони тягнуть за тисячу з гаком км їжу, головна функція якої — щоб солдат з‘їв менше м‘яса і каші. Ні білків, ні вуглеводів. Продукт просто займає багато місця. Дуже важкий. Тара легко б‘ється.
Російський науково-технічний прогрес, схоже, перебуває на більш ранніх стадіях еволюції...
