Терпіли до останнього
Коли вибухи стають буденністю, а рідний будинок — місцем, де вже небезпечно залишатися, людина залишає не просто квартиру. Вона залишає своє звичне життя. Саме так Валентина два місяці тому виїхала з Краматорська до Павлограда — разом із чоловіком, кількома сумками та надією нарешті опинитися у спокійнішому місці.
До останнього родина не хотіла їхати.
- Терпіли до останнього. Але коли вже на очах стали гинути люди — зрозуміли, що треба їхати.
У Краматорську Валентина жила у двокімнатній квартирі. Тепер вона пошкоджена, а в п’ятиповерхівці, де колись жили десятки людей, залишилося лише шестеро мешканців.
- Автівки вибухали прямо під балконами. КАБи літали всю ніч. FPV-дрони вже над головою літали. Страшно було навіть вийти в магазин. Сховищ поруч не було, тому вибігали в коридор чи у ванну.
Війна особливо важко позначилася на здоров’ї родини. Чоловік Валентини має інвалідність і переніс два інсульти. Сама жінка також має проблеми зі здоров’ям. Вона працювала, але з часом боялася залишати чоловіка самого.
Їхні діти переїхали до Павлограда ще у 2022 році. Згодом знайшли для батьків житло.
Після переїзду Валентина вперше за довгий час відчула, що напруга поступово відступає.
- Тут теж стріляють, але все ж спокійніше. Тут я хоча б спати почала. До цього близько двох років без снодійних не могла спати.
Це невелика, але важлива зміна для людини, яка роками жила у постійному очікуванні небезпеки.
Почати знову — навіть із кількох сумок
Переїзд означав залишити майже все.
- Ми там усе покидали, приїхали лише з кількома сумками. Там у нас була двокімнатна квартира, все було…
Разом із домом родина втратила звичний побут і фінансову стабільність. Сьогодні сукупний пенсійний дохід подружжя становить 6,5 тисячі гривень на місяць, а близько 6 тисяч гривень щомісяця потрібно лише на ліки.
-Усі ці засоби гігієни зараз дуже дорогі, — говорить Валентина.
У такій ситуації навіть базові речі щоденного користування стають суттєвою статтею витрат. Отримана підтримка дозволяє родині не витрачати на них кошти, необхідні для лікування та інших першочергових потреб.
Про ГО «Жінки Західного Донбасу» Валентина дізналася від знайомої її доньки.
- Я прийшла сюди і дуже рада, що є такі організації, котрі допомагають таким людям, як ми.
Для Валентини важливі не лише конкретні речі, які вона отримує. Не менш важливе відчуття, що після вимушеного переїзду поруч є люди й організації, до яких можна звернутися.
Від міжнародної підтримки — до конкретної родини
Допомога надається в межах проєкту «Посилення постраждалих від війни громад України через місцеві ініціативи (EMPOWER)», який у Павлограді реалізує ГО «Жінки Західного Донбасу».
Проєкт EMPOWER фінансується Федеральним міністерством економічного співробітництва та розвитку Німеччини (BMZ) спільно з Генеральним директоратом Європейської Комісії з питань цивільного захисту та гуманітарної допомоги та реалізується Німецьким товариством міжнародного співробітництва (GIZ) GmbH.
Підтримка Німеччини та Європи доходить до людей у громадах, які продовжують жити поруч із війною. Для Валентини це означає можливість покривати базові потреби, берегти кошти на лікування та поступово відновлювати відчуття стабільності після вимушеного переїзду.
