або про життя собаче.
Ці невигадані історії про життя павлоградських собак я наслухалась у притулку для тварин, котрий знаходиться по Харківській, 8.
Історія перша.
Малюк жалісливо і благально дивиться на людей і сердито на своїх собачих родичів. Малюк — так звати великого чорного пса. Він не може ходити і йому боляче. Але він терпить. До притулку його принесли волонтери. Малюк потрапив під колеса автомобіля. Хтось жалісливий приніс його в під’їзд житлового будинку, в надії на те, що там він хоч не замерзне. А можливо хтось і підгодує. Але, на жаль, сталось не так. Один із мешканців під’їзду викинув Малюка на вулицю і вирішив («із гуманних почуттів») добити його палицею, аби не мучився. Пес волав про допомогу.
Неподалеку проходив хтось із волонтерів і наробив галасу. Так Малюк потрапив до притулку.
До вечора собаці стало зовсім зле. Вантажимо його в автомобіль і веземо до ветлікаря, аби зробити ренген. Малюк не опирається, лише жалібно поскиглює. Йому боляче. Виявилось, що у собаки переламана лапка і кістки тазу. Але лікар запевняє, що виживе. Потрібен догляд, ліки.
Історія друга.
В одному із будинків приватного сектора в Павлограді живе одинока жінка. Точніше в будинку живе не вона, а собаки. Кажуть, що їх близько трьох десятків. Сама ж жінка живе у господарському приміщенні на подвір’ї власного будинку. Каже, що взяла собак до себе жити через велику любов до них. Проте, від такої людської сердобольності, життя собак перетворилось на справжнє пекло. Жінці і самій нічого їсти. А тим більше собакам.
«У будинок зайти неможливо. Там страшенний сморід. Собаки ж, видно, народжуються, помирають. Із голоду вони поїдають своїх новонароджених цуценят. Вони страшенно худі і немічні. Жінка їх не випускає на вулицю. Ми хотіли забрати їх у притулок. Спочатку жінка погодилась, а потім не захотіла. А увірватись у чуже помешкання ми не маємо права. Але ми обов’язково заберемо їх», — розповідає волонтер Тетяна Спільник.
Історія третя.
До притулку зателефонували мешканці однієї із багатоповерхівок, що у Павлограді. Люди обурюються — нема життя їм через сусіда зверху. Чоловік тримає 16 котів. Рідина котяча із відповідним смородом просочується їм на стелю. Ні на які умовляння позбутись котів, чоловік не погоджується.
«Чоловік цілком нормальний. Колишній шахтар. Каже, що не може пройти мимо кошеняти, котре хтось викинув на вулицю. Підбирає його і несе додому», — розповідають волонтери.
Спочатку чоловік погодився віддати котів у притулок з тією умовою, що буде приходити щодня і кормити своїх підопічних. Але потім передумав, каже, що у притулку умови проживання для його котів погіршаться.
Історія четверта.
Біля шахти «Героїв Космоса» з'явився величезний ротвейлер. Пес сновигав зі сторони в сторону, начебто когось виглядав. Він був із нашийником і виглядав доглянутим. Працівники шахти боялись проходити біля такого серйозного пса. Бо хтозна, які у нього наміри.
Люди зателефонували у притулок, аби собаку забрали. Волонтери приїхали на автомобілі. Пес звабився на ковбаску і зайшов до салону автівки. Виявилось, що він абсолютно спокійний і вихований. Але, коли поклав голову на сидіння водія, то той трохи перелякався.
У притулку серйозний пес вів себе спокійно. Він охоче гуляв на повідку. Але часто сідав десь подалі від своїх собачих родичів і плакав.
«Ми не розуміли, що із ним. Його обстежив ветлікар. І не виявив ніякої вади», — розповідають волонтери.
А одного дня пролунав дзвінок. У слухавці жінка схвильовано розповідала , що у неї пропав пес породи ротвейлер, він заблукав. І їй сказали, що собаку забрали у притулок. Коли жінка приїхала забирати свого улюбленця, то від сцени зустрічі пса із своєю власницею, сльози лились у всіх. Пес лагідно обнімав свою хазяйку, лизав її руки, жалібно розповідав про свою пригоду.
Таких невигаданих історій напевне в місті набереться чимало. Хтось видасться нам дивакуватим і незрозумілим через свою занадту любов до тварин. Таких людей ми засудимо і не зрозуміємо. Так само не зрозуміємо і тих, хто розкидає отруту чи безжально добиває нещасних безпритульних тварин . А звідси випливає, що робити із чотирилапими щось потрібно.
В Павлораді ще у вересні 2014 з’явився притулок для тварин. Відношення до нього теж різне. Мовляв, людям ніде жити, а ви гроші на собак витрачаєте. Та і життя тварин у притулку не назвеш райським. Але то уже інша історія. І про неї далі буде….
Собачі історії послухала і записала Тетяна Верба
