Поліцію недарма називають силовою структурою і логіка тут зрозуміла. Сила – то поняття суто чоловіче, а жінки у нас для краси. Але в цьому логічному ланцюжку є декілька провалів.
У всьому прогресивному світі правоохоронні органи відходять від силової складової (налякати і покарати) і починають орієнтуватись на інші функції – попередити і допомогти. То лише в кіно злочини розкриваються з допомогою зброї та технологій . В реальному житті більшість злочинів розкривається з допомогою вміння спілкуватись із людьми. І погодьтесь, що з цією функцією жінки справляюся не гірше, а іноді навіть і краще своїх колег-чоловіків.
Старший оперуповноважений відділу кримінальної поліції Павлограда Тетяна Васильєва знає про це не на словах. Адже із 21 року поліцейського стажу, на посаді старшого слідчого міськвідділу вона пропрацювала 17 років.
А починалось все із секретаря слідчого управління Дніпропетровського відділу міліції. Тетяні Васильєвій було тоді лише 19.
- У нашому роду не було правоохоронців. Я перша. Мій тато був дуже здивований. У школі я завжди мріяла бути вчителем початкових класів. Коли закінчила школу і стало питання куди поступати, у Кривий ріг мене батьки не пустили. І я тихцем поступила в Дніпропетровський хіміко-технологічний. Ну, зрозуміло, що це було просто так, лиш би поступити. Це був напевне такий протест, прояв свого я , я так вирішила. Я кинула два інститути. Бо відчувала, що то не моє.
У 1994 році пішла працювати у слідче управління Дніпропетровського відділу тоді ще міліції.
Відпрацювала рік секретарем і мені запропонували посаду помічника. Я тестувалась і отримала звання рядового міліції. Це було 1 травня 1995 року. А через 2 місяці начальник сказав, що якщо не поступлю навчатись, то він мене відправить в Самарський райвідділ. Мені туди не хотілось, бо це такий віддалений відділ. І я поступила із першого разу до Дніпропетровського училища міліції. А через три роки це уже був Дніпропетровський юридичний інститут. Працювала у Дніпропетровську до 1997 року. Розслідувала дорожньо -транспортні пригоди. У 1997 році вийшла заміж і переїхала до чоловіка у Павлоград. У Павлоградський відділ поліції прийшла працювати 13 жовтня 1997 року. Закінчила Харківський юридичний інститут.
- Чи не було бажання змінити професію?
- Ні, жодного разу я не пожалкувала, що обрала цю професію, що так склалось в моєму житті, що зустрілись люди, котрі підштовхнули мене до вступу у вищі поліцейські заклади. Зараз я уже не уявляю себе в іншій професії, окрім поліцейського. Працювати слідчим мені дуже подобалось. У слідстві я пропрацювала 17 років. Розслідувала різні цікаві справи. Крадіжки, хуліганство – то рутина, але куди ж від неї подінешся.
- Чи пам’ятаєте свою першу справу?
- Перша моя справа , котру я розслідувала у Павлограді – зараження венеричною хворобою. Зараз навіть такої статті немає. А тоді люди були попереджені і підписували розписку . Щоправда, ми цю жінку так і не знайшли. Вона втекла кудись. Раніше документи із венерологічного диспансеру подавали у міліцію.
- Чи є якісь поблажки жінкам - поліцейським?
- Ну, якщо і є то незначні. Та ми на них і не претендуємо. Ну хіба що, нас не беруть на затримання. Але коли обшуки проводять, то нас беруть. Уночі щось трапилось, і жінки теж ідуть, коли потрібно. На автостанції по грабунок – так що ж я скажу, що я жінка і не поїду. Поїду звичайно. Пістолет на бік і вперед. Чоловіки до нас із повагою відносяться, але ж робота є робота. Ми самі її вибрали.
- Чи прикрашають жінки відділ поліції. Чи було б по-іншому якби жінок тут не було?
- Жінки взагалі по своїй природі прикрашають світ. По-перше є чимало такої кабінетної , паперової роботи . Зараз у нас багато різних звітів, такої скрупульозної роботи. Чоловіки не люблять такої роботи .. цифри, звіти. Із цим гарно справляються жінки. Я вважаю, що у відділі поліції без жінок не обійтись.
- Робота накладає відбиток на поведінку, характер жінки?
- Так, звичайно. Буває вдома трохи «перегинаю палиц», починаю командувати. Але я намагаюсь, переступаючи поріг квартири, бути лагіднішою. Ось мені подруга таку ляльку подарувала і побажала – коли ти переступаєш поріг своєї квартири, то не забувай, що ти повинна бути саме така: рожева і пухнаста. Робота відбивається на характері. Я ще й сама по собі така – боєць.
- Чи кожна жінка може працювати правоохоронцем?
- Не кожна. Це робота із чоловічим характером. Занадто жіночна і м’яка тут не зможе працювати. Тут буває потрібно і раніше прийти, і пізніше піти і пожертвувати обідом. І вислухати можливо іще масу негативних речей. А плакати тут не допоможе. Я у свій час, коли молода була – нервувала, плакала. Але нічим, окрім проблем із серцем це не закінчилось.
- Ваші побажання жінкам-поліцейським?
- Жінкам-поліцейським я бажаю того ж, що і всім жінкам – щастя в особистому житті, здоров’я дітям, батькам і тоді жінка будь-які «гори зверне».
В Павлоградському відділі поліції трудиться чимало жінок. Усіх їх об’єднує любов до чоловічої професії, якій вони додають свого жіночого шарму, своєї жіночої логіки й ерудиції. З упевненістю можна сказати, що жінки стимулюють роботу чоловіків, що значно допомагає поліпшити показники в роботі.
До речі
На передовій сучасної української поліції знаходяться саме жінки – Ека Згуладзе, перший заступник міністра внутрішніх справ, і Хатія Деканоїдзе, голова Національної поліції.
